Цьогорічних весняних канікул ми чекали з величезним нетерпінням і запам’ятаються вони нам надовго. Адже ми з учнями 4-6 класів відправились у захоплюючу і дуже цікаву мандрівку рідною Хмельниччиною. Розпочався наш маршрут із відвідування музею Потоцьких, що в селищі Антоніни. Побачили там багато маєткових будинків-вілл у стилі бароко, які збереглися до цього часу. Це вілли для головного адміністратора маєтку, управителя, агронома, конюха, механіка, ветеринара тощо. Архітектура антонінських  вілл вразила нас своєю ошатністю та добротністю. На жаль, графський палац ми побачили лише на старовинних світлинах у музеї, бо у революційному вирі 1919 року його дощенту спалили і розібрали по цеглинках.

Із Антонін ми відправились до українського Версалю – у село Самчики, що на Старокостянтинівщині.

Саме там знаходиться неперевершений палацово-парковий ансамбль «маєток Самчики», зведений у 1785 році в стилі зрілого класицизму. Надзвичайно цікавим є той факт, що споруда збереглася практично без змін з кінця XVIII-початку Х IХ століть. Сказати, що ми були заворожені такою красою - це не сказати нічого! Справжньою окрасою палацу є його зали - Червона їдальня, Зелена вітальня, Римська та Бальна зали. Всі вони декоровані ліпниною, фризом, набірними паркетами, рельєфними композиціями на міфіологічні теми. А головною родзинкою палацу є Японський кабінет - тут стіни та стеля розписані сюжетними картинками в японському стилі, доповнені відповідними орнаментами, ієрогліфами, символічними знаками. Цей кабінет єдиний в Україні, що зберігся у первинному вигляді до наших днів.

 А який прекрасний парк навколо маєтку!Тут безліч рідкісних дерев і кущів, яким близько 200 років, зокрема, духмяна липова алея.

 Завершився наш туристичний маршрут поїздкою до славетного міста між Богами(річками Південний Буг і Божок,а тоді Бог та Божок) - Меджибожа. Тут ми змогли побачити унікальну пам’ятку  архітектури та історії Меджибіжський замок, який за величиною та значенням є другим на Поділлі. Тут регулярно відбуваються фестивалі, історичні реконструкції, діє чимало музейних експозицій та виставковий зал.

 Повернулися ми з мандрівки пізно ввечері втомлені, але дуже задоволені, з морем приємних вражень, емоцій ,позитивним настроєм. А ще з твердим переконанням того, що наша подільська земля-край неймовірної краси, чудового історичного минулого, з безліччю цікавих туристичних перлин.

 За таку незабутню подорож ми сердечно дякуємо нашому незамінному, порядному перевізнику і просто дуже хорошій людині Віктору Криворуку, турботливій матусі моїх вихованців Ані Денисенко. Саме завдяки цим людям наша екскурсія була організованою, цікавою і, звісно, незабутньою. Воістину правдивими є слова: «Подорожі вчать більше, ніж що б то не було. Іноді один день, проведений в інших місцях, дає більше, ніж десять років життя вдома».

                                                              Тетяна Ящук,

                                                            педагог-організатор

                                                         Волицької  ЗОШ І-ІІ ступенів