Погода
Теофіполь

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Деталі
Категорія: №45 від 08.11.2018р.
Перегляди: 1041

Коли в громаді є господар

Цьогоріч, як, власне, і щороку, Новоставецька сільська рада активно підтримувала всі соціально-культурні заклади на підвідомчій території. Дозволив це бюджет на 2018 рік в розмірі 3,5 мільойонів гривень, ще ж і сільський голова Анатолій Вальчук, і депутати сільської ради зайняли чітку громадянську позицію: не мають права розділяти на наше і не наше, треба вкладати кошти у розвиток закладів освіти, культури та охорони здоров’я, бо то їхні люди, їхні діти.
- Під відповідні програми підтримки, - каже Анатолій Вальчук, - ми на сьогодні виділили вже 1 мільйон 680 тисяч гривень, ці кошти пішли на покращення матеріально-технічної бази Новоставецького дитячого садка, Новоставецької ЗОШ І-ІІІ ступенів, Коров’єнського дитячого садка, Коров’єнської ЗОШ І-ІІ ступенів, Новоставецького сільського будинку культури, Коров’єнського сільського клубу, Новоставецької та Коров’єнської сільських бібліотек, ФПів Новоставець, Кривовільки та Коров’єго. Треба визнати, що зроблено чимало, сподіваємося, що зробимо ще багато.
До Новоставецького дитячого садочка «Дзвіночок» веде брукована доріжка, такою ж бруківкою викладений майданчик біля приміщення. Що ж можна сказати, гарно, по-сучасному, комфортно.

Деталі
Категорія: №45 від 08.11.2018р.
Перегляди: 887

Служив людям до останку


Педагогічна спільнота району понесла важку втрату – 4 жовтня за межу вічності відійшов ветеран педагогічної ниви, талановитий, досвідчений, мудрий керівник, багаторічний завідуючий районним відділом освіти Станіслав Петрович Лаган. Пішла з життя достойна людина, яка була взірцем не одного покоління вчителів Теофіпольщини, внесла вагому частку в розбудову освіти краю.
Народився Станіслав Петрович 6 березня 1931 року в Ільківцях в селянській родині. Пережив страхіття Великої Вітчизняної війни, післявоєнні голодні роки. З похвальною грамотою закінчив Воронівецьку семирічку, мріяв стати військовим медиком. Не судилося, вступив до Берегівської професійно-технічної школи на Закарпатті, тут гартувався його характер, був наполегливим, відповідальним, принциповим. Отримав спеціальність закрійника чоловічого верхнього одягу. Три роки відслужив у Ленінградському військовому окрузі, повернувся звідти лейтенантом. Працював у Берегівській профтехшколі майстром індпошиву, інструктором виробничого навчання, викладачем спецтехнології. Тут закінчив середню школу робітничої молоді, вступив на заочне відділення історичного факультету Чернівецького державного університету.

Деталі
Категорія: №45 від 08.11.2018р.
Перегляди: 704

Низький уклін за допомогу


Наше життя непередбачуване, повне несподіванок і випробувань долі. Хто б міг подумати, що звичайні буденні речі можуть нести таку небезпеку і мати такі наслідки.
Ось так сталося і зі мною. Пораючись по господарству, впала з горища і отримала перелом хребта. Лікарі сказали, що потрібна негайна операція і установка дорого- вартісного імплантанта.
Скільки відчаю та болю довелося пережити моїй сім’ї, найстрашніших прогнозів, що не зможу ходити, довгих днів та годин очікування.
На щастя, у важку хвилину ми не залишилися самі. На допомогу прийшли родичі, сусіди, односельчани з Борщівки, колеги по роботі. Відчутну допомогу надав Михайло Антощук, куми Симисюки з Троянівки, сім’ї Петра Сологуба, Тетяни Майданюк, Надії Трохимчук, В’ячеслава Пейди з Хмельницького. Відгукнулися також друзі та знайомі з Василівки, Великого Лазучина, Лютарівки, Троянівки. Володимир Мацідон та Ірина Дем’янчук з Базалії, Зоя Чубій з Новоставець, Надія Вишневська.

Деталі
Категорія: №45 від 08.11.2018р.
Перегляди: 654

У нас з’явилася надія


Лихо приходить саме, ніхто його не просить. Отак воно 28 липня прийшло у нашу сім’ю. Мій менший син, 16-річний Віктор, влітку з друзями вирішив скупатися у ставку. Він же в мене фізично розвинений, 182 сантиметрів росту. Пірнув, і пошкодив шийний хребець. «Швидка» одразу забрала його у Теофіполь, на другий день - в Хмельницьку обласну лікарню. Тут йому зробили одну операцію, яка тривала 7 годин, замінили хребець. Зробили другу операцію. Лікарі не давали ніяких шансів, Вітя втратив чутливість від грудей до ніг, був прикутий до ліжка. На все це були потрібні чималі кошти. Та світ не без добрих людей, нас підтримали родичі, друзі, сусіди, односельці, жителі сусідніх сіл, навіть незнайомі люди, постійно опікувався нашим сином головний лікар Теофіпольської ЦРЛ Сергій Шкраба. Після виписки з лікарні почалися нові випробування. Замість того, щоб поправлятися, одне за другим взялися запалення вну-трішніх органів. Знову лікування, та сили нас кидали, з’явилася зневіра. У цей складний час дуже підтримали Вітю однокласники з Гаврилівської ЗОШ І-ІІІ ступенів, класний керівник Олександр Шевчук. Вони часто провідували його, підтримували.

Деталі
Категорія: №45 від 08.11.2018р.
Перегляди: 811

Бережуть пісенні традиції рідного краю


Мальовниче невелике село Колки, розкинулось поміж лісів, перелісків та зелених луків, живуть тут працьовиті, співучі, гарні душею люди. З покоління в покоління передають перлини народної творчості, давні пісні, перекази, самобутні обряди, легенди нашого краю. Хто ж у наш стрімкий, динамічний час береже цю безцінну скарбницю українського народного мистецтва ? Звісно, аматори, люди, для яких духовність переважає над матеріальним, які збагачують, наповнюють наше сучасне життя високим змістом, відчуттям прекрасного. Саме таку почесну місію виконує фольклорний колектив Колковецького

сільського клубу «Колків’янка».