Погода

Вирішити – і негайно


Такий висновок зробила чисельна комісія, яка в середу, 7 листопада, навідалася до Теофіпольського НВК ЗОШ І ступеня-гімназія. Ініціював комісію та видав розпорядження про її створення голова районної ради Андрій Петринюк, зверталися до нього батьки учнів початкових класів: в класних кімнатах тяжке повітря, пахне цвіллю, діти кашляють. А найгірший стан – у кімнаті, де навчається третій клас, 22 дітей, тут наприкінці минулого року встановили троє металопластикових вікон.
Ось що розказала класовод Тетяна Гладищук:
- Як поставили ці вікна перед Новим роком, то пливли і вікна, і стіни. Ми думали, що все висохне за літо, однак під стіною росли дерева, робили затінок, їх тільки нещодавно зрізали. Не висохло. Як прийшли ми у вересні в школу, десь вже через тиждень діти почали кашляти. У жовтні, хоч надворі було тепло, в нас було дуже холодно, ми замерзали, вікон, щоб не випускати тепло, не відкривали. У суботу, 4 листопада, гімназію почали опалювати, але сьогодні у класі такий самий запах.

З ювілеєм, побратиме!


7 листопада голова Теофіпольської районної організації Української спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) Василь Хаб’юк відзначив своє 50-річчя. Життя прожив гідно, знання та досвід здобув завдяки відповідальності, цілеспрямованості, наполегливості та рішучості. Пройшов Афганістан, школу мужності, воїнської доблесті, випробування на міцність, честь та силу волі.
Народився Василь у селі Борівці Кіцманського району Чернівецької області. Після закінчення десяти класів у 1987 році був призваний в армію. «Учебку» проходив в Ашхабаді, далі їх підрозділ перекинули в Кундуз. Біля року молодий боєць, замкомандира взводу, виконував свій військовий обов’язок, бо ж дав клятву на вірність присязі. Чужа країна, пустелі та гори, жорстока війна, смерть друзів – таке забути ніколи не можна, пекучий спогад залишився в душі назавжди.


Вищу освіту здобув у Вінницькому політехнічному інституті, отримав професію інженера-механіка. За направленням приїхав у Теофіполь, довгий час працював головним інженером у КП «Тепловик». То ж став для нього наш край рідним, бо ж тут з дружиною Оленою створили гарну родину, виростили донечку.
З початку створення нашої районної організації брав у ній активну участь, був учасником всіх афганських заходів, підтримував побратимів. У травні минулого року ми обрали Василя своїм керівником. І не помилилися. Бо ж обов’язки виконує сумлінно, підтримує наше братство.
Дорогий друже! Щиро вітаємо тебе із золотим ювілеєм! Попереду у тебе ще багато здобутків, багато добрих справ. То ж зичимо міцного здоров’я, натхнення, радості, щастя, здійснення найзаповітніших мрій. Миру та спокою твоїй душі!
Товариші з Теофіпольської районної організації Української спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів)