Повномасштабна війна змінила життя усіх українців. Дуже багато наших чоловіків та жінок вступили до Збройних сил України і віддано стоять на захисті нашої держави. Не менше й людей підтримують наших Героїв в тилу. Об’єднуються, плетуть маскувальні сітки, виготовляють окопні свічки, організовують масштабні збори, допомагають коштами – роблять усе можливе й неможливе, наближаючи нашу Перемогу.

Один із прикладів – команда жінок з Новоставець, які уже три місяці день у день активно волонтерять.

Ще з початку повномасштабного вторгнення Наталія Гонюк разом із Наталією Медведевою активно допомагали нашим захисникам. Про свою благодійність жінки не афішували. Все ж колосально і більш публічно організували роботу після однієї історії, декілька місяців тому.

– Зателефонувала до мене якось подруга Наталя Медведева з Базалії. Розповіла, що працівниця її швейного цеху звернулася до неї зі сльозами, бо телефонував її син з фронту й просив вислати мішок хліба. У них не було що їсти… Тоді, ми разом із базалійцями за ніч зібрали нашому захиснику 50-ти кілограмову посилку і на наступний день відправили. Через деякий час був день народження моєї похресниці. На святкуванні я розповіла про цю історію. Запропонувала об’єднатися і більше працювати. Мене відразу підтримали дівчата – Олена Глов’юк, Оксана Таранська та Наталя Гальчак – розповідає Наталія Гонюк.

Як розповідає Наталя, вона відчула, що потрібно більше допомагати хлопцям, бо багато з них неабияк цього потребують. Жінки вирішили готувати нашим захисникам домашні смаколики. Спочатку все робили своїми силами – купували продукти за власні кошти й готували вдома. Фізично допомагати приходили небайдужі новоставецькі господині. Згодом, відкрили збір у Фейсбуці. Все більше людей дізнавались про їхні збори й активно донатили, допомагали продукцією. Доєдналися друзі, знайомі, однокласники, українці, які проживають за кордоном, незнайомці. Підтримували як місцеві жителі, так і мешканці навколишніх сіл, міст.

– Моя 85-літня свекруха з Волочиського району навіть нам допомагає. Більше того, вона розповіла у своєму селі людям про нас і ті нам теж допомагають, – каже Олена Глов’юк.

Голубці, млинці з капустою, м’ясом, сиром, печінкою, печене м’ясо, відбивні, крученики, пиріжки, солодка випічка, салати – далеко не весь перелік страв, які готують господині хлопцям.

– В мене кухня велика, тому здебільшого готуємо в мене вдома. Я це дуже люблю робити. Тож готуємо для наших хлопчиків лише із задоволенням, – каже Олена.

Віднедавна, до новоставецької команди долучились господині з сусіднього села Кривовілька. Вони ліплять вареники і пельмені.

– Таня Вальчук подзвонила і запропонувала допомогу. Саме вона об’єднала людей. Тепер ми працюємо разом. Молодці! Я їм дуже вдячна, – каже Наталя.

На сьогодні команда волонтерів під керівництвом Наталії Гонюк підтримує зв’язок і допомагає близько 40-ка бригадам. Посилки відправляють на Донецький, Харківський, Херсонський, Запорізький напрямки, по декілька разів на тиждень. Нещодавно базалійські колеги-волонтери пригнали машину із Великобританії. Жінки з радістю відправили тією ж машиною на фронт смаколики хлопцям. Також, із крайніх відправок – 600 кілограм посилок, які поїхали на різні напрямки. Волонтерки кажуть, що це їхній рекорд за тиждень.

– Ми спілкуємося з нашими хлопчиками. Як тільки у них є запити, вони завжди нам кажуть. Інколи показують нам де вони живуть – ми плачемо з Наталкою. Це жах. Є такі, що живуть в будинках, а є такі що в землянках. Не всім ми можемо відправити посилку. Багато наших хлопчиків воюють у найгарячіших точках, де дуже небезпечно просто вийти чи виїхати забрати посилку. Було таке, що хлопці і на 3-й, чи на 4-ий день забирали посилки. Є такі, що не зізнаються, що їм треба допомогти, але ж ми знаємо про це. І тоді, не думаючи, допомагаємо з власної ініціативи, – діляться жінки.

Зараз волонтерки забезпечують хлопців усім, що їм необхідно. У цьому не перестають допомагати їм місцеві добродії.

Наприклад, базалійська підприємиця Наталя Медведева шила хлопцям балаклави. Оля Фесун разом із своєю сестрою Юлією Рудик допомагають одягом – шкарпетками, рукавицями, білизною. Окрім того, Оля щотижня веде прямі ефіри у Фейсбуці, де проводить збори на ЗСУ. Команда бабусь з Теофіполя власноруч в‘яже шкарпетки.

Медикаментами допомагає аптека Ольги Гончар. За словами Наталії, там завжди хороші знижки для військових. Часто дівчата-фармацевти і за свої кошти купують ліки для хлопців.

Вадим Касьянов, родом із села Зіньків Хмельницької області, забезпечує хлопців керамічними обігрівачами.

– Ми з Вадимом дуже добре співпрацюємо. Допомагаємо йому донатами, щоб покрити витратні матеріали, а він наших хлопців забезпечує балонами. У всіх наших хлопців є ці балони. Така річ їм навіть літом знадобиться. Вадим, ні разу нам не відмовив, відноситься до нас, як до своїх, – ділиться Наталя.

Поремонтувати генератори відгукнувся Віталій Сінкевич.

– Наш військовий односелець Сергій Рудюк попросив допомогти відремонтувати три генератори. Віталій вже мав справу з таким, тож погодився нам допомогти. Полагодив два. Ні копійки не взяв, ні за роботу, ні за запчастини. Третій генератор не підлягає ремонту, тож ми вирішили купити хлопцям новий. Вадим по собівартості придбав. Дуже хороша людина, – розповідає волонтерка Наталя.

Коштами й продукцією підтримують і місцеві благодійники – Юлій Вальчук, Алла Бжола і її донька Аліна, Андрій Петринюк, Наталя Медведева, Ольга Гончар, Ольга Вальчук, Людмила Маринюк.

Як розповіли нам жінки, хлопці дуже вдячні за будь-яку допомогу, але найбільше радіють домашній їжі. Кажуть, що так смачно, ніби поїли вдома.

Переважно до волонтерської діяльності жінок люди ставляться лояльно, з розумінням та вдячністю. Однак, знаходяться і ті, які розділяють військових на «своїх» та «чужих», мовляв потрібно допомагати лише «своїм». Зі сльозами на очах, Наталія Гонюк каже, що така позиція її ображає, бо для неї усі захисники – наші.

– Ми допомагаємо і місцевим нашим хлопцям з Теофіпольської громади, і не місцевим. Всі захисники наші, адже вони стоять на захисті нашої країни, за наше майбутнє. Вони усі ризикують своїм життям! Ми нікому не відмовляємо і будемо допомагати усім!, – наголошує Наталя.

В планах у Наталі поїхати на схід та збільшити команду.

– Безмежно вдячна, усім хто допомагає. Але дуже хочу, щоб зорганізувалось більше людей із сусідніх сіл. Щоб створювались ще команди, щоб нас було більше! Я вважаю, що допомагати нашим хлопцям мають зараз усі!, – наостанок додає волонтерка.

Божена Волинець, студентка Тернопільського Національного педагогічного університету