Прочитав у нашій газеті повідомлення Віктора Мовчана «Не знаючи минулого, ми не побудуємо майбутнього». Я згодний, що наше героїко-трагічне минуле забувати не слід. У Другій світовій війні 1939-1945 років загинув мій старший брат Сергій Іванович Єднобик 1926 року народження, а батько був двічі поранений – за батьківщину, за Радянський Союз.

Але останні події заставляють нас по-новому осмислити навколишній світ, розставити нові пріоритети. Російська федерація забула про те, хто разом з нею боронив Радянський Союз, забула про чотири Українських фронти, про величезні жертви українського народу у цій війні і підступно, без оголошення війни, 24 лютого 2022 року напала на Україну, о четвертій годині ранку, як це зробили німецькі фашисти.

Українці масово стали на захист своєї Вітчизни. І серед них – наш земляк Сергій Васильович Яцух. Він, не роздумуючи, пішов добровольцем на фронт, захищав Чернігів, хоч не мав військових навичок, адже здобув спеціальність «митна справа». Першим із загиблих повернувся в рідний Теофіполь. А був же єдиним сином у своїй сім’ї.

Тож вважаю, що нам, жителям вулиці 30 років Перемоги буде за честь перейменувати нашу вулицю у вулицю Сергія Яцуха. Він того вартий. Тим більш, що соціологічне опитування підтвердило, що він зібрав більше 25 тисяч підписів про присвоєння йому звання «Герой України».

Нова війна – нові герої. Така реальність.

Віктор Єднобик, житель вулиці 30 років Перемоги, Теофіполь