У здоровому тілі – здоровий дух, так говорять у нас в Україні. Для покращення стану тіла потрібно вести здоровий спосіб життя, займатися спортом. Та не всім це під силу. Проте жити хочуть усі. Тож потрібно дбати про себе, свій організм. Менше нервуватися у теперішній тривожний час навряд чи вдасться, але ж від стресу, нервування, хвороби загострюються все більше. Ліки дорогі, та й від ще однієї прикрості – старості – немає ліків.
Важливо тримати себе в тонусі, не зациклюватися на прикрощах і більше сміятися, посміхатися. Де ж шукати привід для сміху, запитаєте ви. Погоджуся, мало веселого зараз у житті, але ж не потрібно все бачити у темних фарбах. Бути оптимістом непросто, все залежить від настрою і точки зору. Хтось подивиться на стакан, у якому лише до половини налита рідина і назве його «напівпорожнім», а інший – «напівповним». Взяти хоча б день 1 лютого. Хтось скаже: «Важкий місяць, бо уже замучилися від тої зими, та й спитає лютий, чи добре взутий». А інший відповість: «Слава Богу, дочекалися лютого, вже й весна недалеко. Ти морозе хоч тріщи, хоч не тріщи, а пройшли Водохрещі».
До таких оптимістично настроєних людей відноситься і наш земляк, житель села Новоставці – Ростислав Петрович Стріхар. Бо, нікуди правди діти, народився він саме 1 лютого 1949 року. Члени літературно-поетичного клубу «Ліра» при Новоставецькому будинку культури та літературної студії «Зорі над Полквою» Теофіпольського центру культури та дозвілля щиро вітають колегу по перу з ювілеєм і бажають міцного здоров’я, невичерпного оптимізму, родинного затишку та добробуту, зіркого ока та вправного пера на довгі, довгі роки!
Думаю, мало знайдеться в громаді людей, які б нічого ніколи про цю людину не чули. Адже має Ростислав Петрович неабиякий талант! Це чудовий музикант, умілий учитель, акомпаніатор. Він працівник культури з величезним стажем. Не один хоровий чи вокальний колектив мав задоволення працювати з ним. А які поетичні вітання та чудові пісні на відомі мелодії він присвячував своїм друзям!
Це людина слова. Було, що він пообіцяв сусідові і товаришеві розсаду помідор. На нещастя, кури залізли в розсадник і зіпсували там усе. Але обіцянку було дотримано, базар допоміг. Та, я думаю, що багато хто знає Ростислава Петровича і як чудового гумориста. Адже його гостре око і влучне слово дозволяли нам підмітити і виправити власні недоліки. Відомо, що найбільший талант – вміти посміятись над собою і користуватися такою цікавою і чудовою зброєю – сміхом. Щирий сміх продовжує життя і може виліковувати хвороби. Тому пропонуємо вам невелику добірку гуморесок -пігулок від Ростислава Стріхара.
Смійтесь на здоров’я!
Світлана Кислюк, керівник літературно-поетичного клубу «Ліра» при Новоставецькому будинку культури
Граблями по реформах
Тато мало не звихнувся:
Через зуб всю ніч не спав.
Вранці спішно одягнувся
І в лікарню почвалав.
Лікар, коли смикав зуба,
То за голову тримав.
Вирвав зуба і пів чуба –
За моє ще й гроші взяв.
Ми, звичайно, не з користі,
Бо були іще малі,
Гралися, і на доріжці
Кинули в траву граблі.
Тато йшов сумний, без чуба,
На граблі ногою став –
І в добавок ще два зуби
Держаком повибивав.
Засміялись теща й кури,
І забекало теля,
Ну, ніякої культури,
І тим більше співчуття.
Тато взяв «на мушку» тещу.
Але зуби там вставні.
Схаменувся і нарешті
Вихваляти став граблі:
– «Зрозумів я, що до чого,
Дорогі в нас лікарі.
Чого пертись до зубного,
Як удома є граблі».
Йдуть реформи в медицині.
Та від них без лишніх слів,
Буде користі людині,
Як від татових граблів.
Не перебирай харчами
Чоловік почав бурчати:
– «Люба моя кицю,
Доки будеш подавати
Нам до столу птицю?
Від стегенець, шийок, крилець,
Мов когут, співаю.
Від щоденних блюд із птиці –
Пір’я проростає.
Я в тривозі і печалі,
Але буду щирий –
Якщо буде так надалі,
Відлечу у вирій».
А дружина: «Лягай спати,
Любий мій ковбою,
Завтра буду годувати
Яловичиною.
Не хвилюйся без потреби
І не впадь на ноги,
Якщо виростуть у тебе
Величезні роги».
Хованки
Добре видно на природі,
Як бабуся і дідусь.
Крім роботи на городі,
Грають в хованку якусь.
Самогон дідусь ховає,
А бабуся підгляда,
В інше місце прикопає,
Та й дідусеві біда.
Безкоштовно цирк дивлюся:
Банку дід знаходить вмить,
Вже ховається бабуся,
Бо дідусь її глядить.
Скуштувавши самогону,
Дід кричить: «Я не боюсь!»
Вгледить в баби макогона,
Враз ховається дідусь.
Їм нема коли хворіти,
Бо лікує їх процес:
Макогін – радикуліти,
Самогон – нервовий стрес.
Пасхальні чудеса
Господиня крашанки
Винесла на сонце,
Сама стала до муки,
Вигляда в віконце.
Підійшов до крашанок
Півень-забіяка
І застиг, немов пеньок:
Яйця в фарбах всяких.
Серед інших кольорів -
Сині і зелені.
Хто ж такого наробив
Курочкам без мене?
Враз прозрів і добре знає,
Де суперника знайти.
За ці яйця попугаю
Треба дзьоба натовкти.
Невдале полювання
Ще затемна, як годиться,
Чоловік з постелі встав,
Ухопив мерщій рушницю
І на зайця почесав.
Та погода зіпсувалась:
Дрібний дощик моросить.
Повернувся, так вже сталось,
Шур під ковдру – та й лежить.
А дружина потягнулась,
Задоволена тремтить,
Враз до мужа пригорнулась
І на вухо шепотить:
– Ой, сусіде, як же добре,
Що навідалися знов,
Бо мій дурень ще затемна
Десь з собаками пішов.
Супервідданість
Шеф на ранішнім розгоні
Водієві: – В чому річ?
Очі в тебе знов червоні,
Що пиячив цілу ніч?
А водій: – Не та причина.
Я не пив і не хворів,
Ніч проплакав, як дитина,
Вас побачити хотів.
Ростислав Стріхар
