Погода

У здоровому тілі – здоровий дух, так говорять у нас в Україні. Для покращення стану тіла потрібно вести здоровий спосіб життя, займатися спортом. Та не всім це під силу. Проте жити хочуть усі. Тож потрібно дбати про себе, свій організм. Менше нервуватися у теперішній тривожний час навряд чи вдасться, але ж від стресу, нервування, хвороби загострюються все більше. Ліки дорогі, та й від ще однієї прикрості – старості – немає ліків.

Важливо тримати себе в тонусі, не зациклюватися на прикрощах і більше сміятися, посміхатися. Де ж шукати привід для сміху, запитаєте ви. Погоджуся, мало веселого зараз у житті, але ж не потрібно все бачити у темних фарбах. Бути оптимістом непросто, все залежить від настрою і точки зору. Хтось подивиться на стакан, у якому лише до половини налита рідина і назве його «напівпорожнім», а інший – «напівповним». Взяти хоча б день 1 лютого. Хтось скаже: «Важкий місяць, бо уже замучилися від тої зими, та й спитає лютий, чи добре взутий». А інший відповість: «Слава Богу, дочекалися лютого, вже й весна недалеко. Ти морозе хоч тріщи, хоч не тріщи, а пройшли Водохрещі».

До таких оптимістично настроєних людей відноситься і наш земляк, житель села Новоставці – Ростислав Петрович Стріхар. Бо, нікуди правди діти, народився він саме 1 лютого 1949 року. Члени літературно-поетичного клубу «Ліра» при Новоставецькому будинку культури та літературної студії «Зорі над Полквою» Теофіпольського центру культури та дозвілля щиро вітають колегу по перу з ювілеєм і бажають міцного здоров’я, невичерпного оптимізму, родинного затишку та добробуту, зіркого ока та вправного пера на довгі, довгі роки!

Думаю, мало знайдеться в громаді людей, які б нічого ніколи про цю людину не чули. Адже має Ростислав Петрович неабиякий талант! Це чудовий музикант, умілий учитель, акомпаніатор. Він працівник культури з величезним стажем. Не один хоровий чи вокальний колектив мав задоволення працювати з ним. А які поетичні вітання та чудові пісні на відомі мелодії він присвячував своїм друзям!

Це людина слова. Було, що він пообіцяв сусідові і товаришеві розсаду помідор. На нещастя, кури залізли в розсадник і зіпсували там усе. Але обіцянку було дотримано, базар допоміг. Та, я думаю, що багато хто знає Ростислава Петровича і як чудового гумориста. Адже його гостре око і влучне слово дозволяли нам підмітити і виправити власні недоліки. Відомо, що найбільший талант – вміти посміятись над собою і користуватися такою цікавою і чудовою зброєю – сміхом. Щирий сміх продовжує життя і може виліковувати хвороби. Тому пропонуємо вам невелику добірку гуморесок -пігулок від Ростислава Стріхара.

Смійтесь на здоров’я!

Світлана Кислюк, керівник літературно-поетичного клубу «Ліра» при Новоставецькому будинку культури

Граблями по реформах

Тато мало не звихнувся:

Через зуб всю ніч не спав.

Вранці спішно одягнувся

І в лікарню почвалав.

Лікар, коли смикав зуба,

То за голову тримав.

Вирвав зуба і пів чуба –

За моє ще й гроші взяв.

Ми, звичайно, не з користі,

Бо були іще малі,

Гралися, і на доріжці

Кинули в траву граблі.

Тато йшов сумний, без чуба,

На граблі ногою став –

І в добавок ще два зуби

Держаком повибивав.

Засміялись теща й кури,

І забекало теля,

Ну, ніякої культури,

І тим більше співчуття.

Тато взяв «на мушку» тещу.

Але зуби там вставні.

Схаменувся і нарешті

Вихваляти став граблі:

– «Зрозумів я, що до чого,

Дорогі в нас лікарі.

Чого пертись до зубного,

Як удома є граблі».

Йдуть реформи в медицині.

Та від них без лишніх слів,

Буде користі людині,

Як від татових граблів.

Не перебирай харчами

Чоловік почав бурчати:

– «Люба моя кицю,

Доки будеш подавати

Нам до столу птицю?

Від стегенець, шийок, крилець,

Мов когут, співаю.

Від щоденних блюд із птиці –

Пір’я проростає.

Я в тривозі і печалі,

Але буду щирий –

Якщо буде так надалі,

Відлечу у вирій».

А дружина: «Лягай спати,

Любий мій ковбою,

Завтра буду годувати

Яловичиною.

Не хвилюйся без потреби

І не впадь на ноги,

Якщо виростуть у тебе

Величезні роги».

Хованки

Добре видно на природі,

Як бабуся і дідусь.

Крім роботи на городі,

Грають в хованку якусь.

Самогон дідусь ховає,

А бабуся підгляда,

В інше місце прикопає,

Та й дідусеві біда.

Безкоштовно цирк дивлюся:

Банку дід знаходить вмить,

Вже ховається бабуся,

Бо дідусь її глядить.

Скуштувавши самогону,

Дід кричить: «Я не боюсь!»

Вгледить в баби макогона,

Враз ховається дідусь.

Їм нема коли хворіти,

Бо лікує їх процес:

Макогін – радикуліти,

Самогон – нервовий стрес.

Пасхальні чудеса

Господиня крашанки

Винесла на сонце,

Сама стала до муки,

Вигляда в віконце.

Підійшов до крашанок

Півень-забіяка

І застиг, немов пеньок:

Яйця в фарбах всяких.

Серед інших кольорів -

Сині і зелені.

Хто ж такого наробив

Курочкам без мене?

Враз прозрів і добре знає,

Де суперника знайти.

За ці яйця попугаю

Треба дзьоба натовкти.

Невдале полювання

Ще затемна, як годиться,

Чоловік з постелі встав,

Ухопив мерщій рушницю

І на зайця почесав.

Та погода зіпсувалась:

Дрібний дощик моросить.

Повернувся, так вже сталось,

Шур під ковдру – та й лежить.

А дружина потягнулась,

Задоволена тремтить,

Враз до мужа пригорнулась

І на вухо шепотить:

– Ой, сусіде, як же добре,

Що навідалися знов,

Бо мій дурень ще затемна

Десь з собаками пішов.

Супервідданість

Шеф на ранішнім розгоні

Водієві: – В чому річ?

Очі в тебе знов червоні,

Що пиячив цілу ніч?

А водій: – Не та причина.

Я не пив і не хворів,

Ніч проплакав, як дитина,

Вас побачити хотів.

Ростислав Стріхар