З початком повномасштабної агресії російської федерації у нашій країні розгорнувся небачений досі всенародний волонтерський рух на підтримку Збройних Сил України. Бо ніхто не був готовий до війни, про яку неодноразово попереджав вище керівництво держави Захід. І потрібно було нашим бійцям все: бронежилети, берці, військова форма, захисні шоломи, термобілизна, їжа. То ж небайдужі люди віддавали останнє, аби все це придбати, зібрати продукти.
А далі, і до сьогодні, хоч забезпечення ЗСУ покращилося, люди збирають продукти довготривалого зберігання, готують домашні страви, плетуть маскувальні сітки. Збирають кошти на автомобілі, дрони, міномети, прилади нічного бачення. Бо без них на фронті – ніяк, бо наші воїни повинні бути мобільними, в них повинно бути все, щоб виконати бойове завдання і зберегти своє життя. Бо їх життя – це найцінніше.
У нашій газеті ми постійно розповідаємо про волонтерський рух у нашій громаді, про його найбільш активні осередки, про людей, які безкорисливо, тобто безоплатно, не в робочий час роблять таку потрібну роботу – організовують акції по збору овочів, фруктів, продуктів довготривалого зберігання, готують домашні смаколики. Найбільше ми, звісно, розказуємо про Гуманітарний штаб Теофіпольщини, бо, як громадський центр волонтерського руху у громаді, стабільно працює в цьому напрямку з квітня 2022 року, організовує цю роботу, а також відправляє вантажі на передову, у військові частини, на деокуповані території. Тобто, ставить крапку у цьому ланцюжку.
Оскільки штаб плідно співпрацює з відомим волонтерським центром Володимира Мосейка з Тернополя, напередодні Міжнародного дня волонтера, теофіпольських активістів вшанували в Тернополі, в Українському домі. Подяки від Тернопільського крайового коша Українського козацтва, Тернопільського козацько-десантного екологічного осередку імені Дмитра (Байди) Вишневецького та ГО «Десантно-козацький рій»отримали голова штабу Анатолій Козак, його заступник Василь Гандовський, представник штабу Микола Тимощук з Бережинець, голова відокремленого підрозділу ветеранів України Теофіпольської територіальної громади Володимир Кобера, голова ГО «Теофіпольська районна організація ветеранів та пенсіонерів органів внутрішніх справ «Єдиний щит» Анатолій Стучинський, голова ветеранської організації сіл Заруддя та Лідихівка Володимир Яцюк, а також наймолодший волонтер Володя Петринюк. Такими ж подяками та медалями Всеукраїнського об’єднання «Країна» «Чарівна сила України» нагородили керівника волонтерської групи з Колок Галину Лепетун, представника штабу з Шибени Зою Нікітчук та Валентину Романович з Теофіполя. Що там казати – це визнання.
А 5 грудня, у Міжнародний день волонтера, вшанування волонтерів Теофіпольщини відбулося в Теофіполі, в приміщенні школи мистецтв. Це було зворушливе зібрання однодумців, людей, які за покликом серця роблять все можливе, аби підтримати наші героїчні Збройні Сили України і наблизити перемогу. Провели зібрання в.о. Новоставецької сільської ветеранської організації, голова Теофіпольського осередку ГО « Матері та дружини захисників України», мама двох бійців ЗСУ Світлана Кислюк та Володимир Яцюк.
Гість зібрання військовий капелан Віталій Півнєв у своєму виступі подякував волонтерам за те, що вони роблять; наголосив, наскільки важливими для бійців є віра, молитва, тож подарував календарики з молитовним щитом. Їх можна передати воїнам разом з гуманітарним вантажем. Представниця Благодійного фонду сім’ї Лабазюк «Ми поруч» Лариса Томчук передала від фонду нашим волонтерам солодощі. Як завжди, палку промову проголосив благочинний Теофіпольського округу Православної Церкви України, капелан Гуманітарного штабу Теофіпольщини отець Василь Крисак. Говорив, що Україна неодмінно переможе, бо наші воїни боронять незалежну українську державу, боронять рідну землю. Бо з ними правда, з ними Бог. І дуже важливо, щоб вони відчували нашу підтримку, бо вони там, на фронті, захищають кожного з нас. Подарував картину «Таємна вечеря».
Від депутата обласної ради від політичної партії «За конкретні справи» Віктора Лебединського Тетяна Чернецька та Наталія Давидюк вручили подяки та подарунки Олені Стасюк з Теофіполя, водієві фури ТОВ «Подільське» Володимиру Сиверському з Новоставець, волонтеру з Підлісок Олександру Безощуку.
Участь у зібранні взяв секретар Теофіпольської селищної ради Роман Непотас. Висловив захоплення волонтерським рухом у громаді, хоч більшість волонтерів вже поважного віку, а демонструють завзяття, незламність. Тож побажав всім доброго здоров’я, і надалі залишатися в строю, робити все можливе задля перемоги. Вручив грамоти Теофіпольської територіальної громади Олені Левицькій з Теофіполя, голові Волицької сільської ветеранської організації Леоніду Кратасюку, директору Базалійського міського будинку культури Людмилі Писарук та Світлані Кислюк.
Народний депутат України VI-VII скликань, директор СТОВ «Волиця» Василь Кравчук пригадав, як у перші дні повномасштабного вторгнення надав притулок сім’ям друзів та навіть малознайомим людям, яким довелося виїхати з Києва, Київської, Чернігівської областей, зі Сходу країни. Як всім селом збирали продукти, готували їжу. Як вже через кілька днів в Ресторації сімейних цінностей стали готувати домашні страви, тушонку та відправляти до військових підрозділів та для територіальної оборони; як по Теофіпольщині та Ізяславщині збирали продукти, овочі, консервацію та відправили вагоном з Хмельницького на Київ, в Бучу та Бородянку, де після вигнання орків в навколишніх селах почався голод, бо нічого не було; як одних вареників наліпили понад 70 тисяч; як зверталися до голови ФГ «Тріумф» Сергія Рудківського, який вже працював з волонтерським центром у Хмельницькому «Хмельниччина. Захист.» і також відправили туди готові страви та продукти.
– Це була така хвиля підйому, – казав, – ми всі стали однією сім’єю, українською сім’єю. Збирали бійцям на бронежилети, бо їх же не було, на тепловізори, на автомобілі. Я сам особисто придбав два пікапи, а разом з Віктором Лебединським ми купили ще кілька автомобілів для наших бійців-земляків. Постійно відгукуюся на запити мобілізованих працівників СТОВ «Волиця», бійців з Волиці і не тільки, на запити волонтерських організацій. І коли в цей час кладуть бруківку, роблять дороги, це щось вже не те, що треба. А в цей час закінчуються кошти, які нам надають західні патрнери, і під великим питанням виділення нової допомоги США, і таке робиться? А нашим хлопцям треба пережити зиму, бо вони в окопах замерзають, їм треба взуття, яке не промокає, теплий одяг. То куди ми йдемо?
Приємно, що задля вшанування волонтерів Теофіпольщини з Тернополя прибула група волонтерів Володимира Мосейка. Тетяна Мостова, членкиня правління ГО «Десантно-козацький рій» у своєму виступі наголосила, що тернопільські та теофіпольські волонтери стали єдиною родиною: адже разом розбудовують Подільсько-Волинську Січ, разом підтримують Збройні Сили України. Передала відзнаки – нагрудний значок «Волонтер» завідуючій виробництвом ПП «Аслан текстиль» Олені Бойко, а директору підприємства Рамазану Шишману – подяку.
Ініціатор вшанування волонтерів Теофіпольщини, очільник ветеранства громади Володимир Кобера у своєму виступі зазначив, що волонтери – це люди, які мають совість. Це люди, які віддають все, чим багаті, тож з початку війни Гуманітарний штаб відправив на передову, у військові підрозділи, на деокуповані території понад 150 тонн вантажів. Тож щиро подякував усім за жертовність, за невтомність та волю до перемоги. Вручив грамоту Хмельницької обласної ради ветеранів голові Гуманітарного штабу Теофіпольщини Анатолію Козаку, а відзнаки ветеранської організації громади та подарунки великій групі волонтерів – отцю Василю Крисаку, Василю Петринюку, Юрію Федорчаку, Сергю Рудківському, Людмилі Баранчук, Віталію Ткачуку, Людмилі Бас, Світлані Чернезі, Раїсі Соловійчук, Галині Луцик, Олені Бойко, Юлію Вальчуку, Козак Ніні, Борису Пислару, Ользі Бровіній, Галині Мартинюк, Наталії Семенюк, Валентині Шкробі, Галині Хитрун.
Прикрасили зібрання пісні у виконанні гурту «Колків’янські волонтери», яким акомпанував Анатолій Козак. Тож ці жінки з Колок, яких згуртувала Галина Лепетун, не лише прекрасно та невтомно готують смачні домашні страви, а ще й чудово співають. А як заспівали Анатолій Козак та Василь Гандовський пісню «Про рідне село»! Прийшлися до душі присутнім і поезії Людмили Бас з Колок та Даші Філімончук з Новоставець.
Глибоким та патріотичним був виступ Сергія Рудківського, голови ФГ «Тріумф», благодійника, учасника волонтерського центру «Хмельниччина. Захист». Закликав волонтерську спільноту єднатися, не ділитися, а разом працювати на перемогу. Бо вирішується доля України.
Організатора Гуманітарного штабу Теофіпольщини Андрія Петринюка по праву можна назвати ангелом добра та світла. Бо зробив надзвичайно багато для розгортання волонтерського руху у громаді. А ще ж об’єднав громадські організації у «Благодійному фонді Добра, Надії та Любові», це дасть можливсть залучати кошти для подальших волонтерських акцій на підтримку ЗСУ.
– Я щиро дякую всім, хто долучився до волонтерського руху, – казав Андрій Васильович, – дякую, що ми всі разом, що ми – велика сила, що тільки разом ми зможемо робити великі справи. Я дякую долі, що звела мене з Володимиром Мосейком, великим патріотом, з ним разом ми започаткували Подільсько-Волинську Січ та розбудовуємо її далі. Щиро радію, що тут проходять козацькі вишколи діти з усіх регіонів України, що будуть вони зростати патріотами. Я дякую волонтерам усієї громади за підтримку, особливо з Теофіполя, Святця, Шибени, Базалії, Колок, Волиці, Новоставець. Я щасливий, що поруч зі мною працюють такі чудові хлопці, як Анатолій Козак, Василь Гандовський, Микола Тимощук, скільки вони зробили, це не можна перелічити та оцінити. Дякую бійцям роти охорони нашого 8 відділу Хмельницького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, вони постійно допомагають завантажувати транспорт для відправки на передову. Бо тільки разом ми зможемо з усім справитися, все подолати.
Вручив подяки «Благодійного фонду Добра, Надії та Любові» групі благодійників та волонтерів. Серед них – керівники агропідприємств Василь Кравчук, Володимир Пицюк, Лідія Самойлюк, Василь Мастій.
У всіх учасників зібрання був піднесений настрій, однозначно, що це додало бажання та натхнення працювати далі, підтримувати наші доблесні Збройні Сили України, наближати нашу велику перемогу.
Галина Тебенько
