Про волонтерську групу вправних господинь з Колок, які у магазині Колки-Маркет Петра Лепетуна готують смачні домашні страви для бійців Збройних Сил України, вперше ми повідомили у нашій газеті 2 лютого цього року. А відтак практично у кожному матеріалі про роботу Гуманітарного штабу Теофіпольщини писали про цих невтомних, завзятих, енергійних жінок, які, не рахуючись зі своїм часом, зі своїми силами, готували домашні смаколики відрами – на три, п’ять та десять літрів. Адже не пропускали жодної акції штабу, у кожному вантажі, який відправлявся на передову, була і їх значна частка.
І от днями до них завітав організатор штабу Андрій Петринюк. Було це у понеділок, 6 листопада, так несподівано співпало, що цього дня якраз була річниця, як вони почали готувати страви. Була це тепла,зворушлива зустріч, бо людей, які цього вартують, треба визнавати, шанувати, висловлювати їм слова щирої подяки, тобто, гідно цінувати. А настрою палкої віри у перемогу додав земляк, боєць Першого Прикордонного загону Державної Прикордонної Служби України Валерій Члек, який перебував у відпустці. А також активіст штабу, голова ветеранської організації сіл Лідихівка та Заруддя Володимир Яцюк, який взяв на себе обов’язки опікуватися цією волонтерською групою.
Про те, як все розпочалося, пригадала продавчиня магазину, мама його власника, організатор цієї доброї справи Галина Лепетун:
– Як почалося повномасштабне вторгнення, ми у нашому магазині почали збирати овочі, закрутки, продукти довготривалого зберігання. І продовжували це робити. І от вторік, якраз 6 листопада, до нас приїхали все це забирати голова Гуманітарного штабу Теофіпольщини Анатолій Козак та його заступник Василь Гандовський. А ми ще наготували дещо, бо мій син Петро закупив газовий балон, встановив газову плиту, і ми вже мали змогу тут смажити, пекти, тушкувати. І так в нас ця справа пішла. Спочатку ми дещо приносили з дому, купляли продукти за свої гроші. Були в нашому селі люди, які сумнівалися, казали, чи доходить те, що ми готуємо, до бійців? Ми на це не зважали, бо знаємо, що доходить, довіряємо і нашим хлопцям зі штабу, і волонтерам Володимира Мосейка. Бо вони про все звітують. А далі продукти нам надавали директор СГВК «Олійники» Василь Демчук, керівник відділку ТОВ «Україна-2001» Микола Голуб, голова ФГ «Тріумф» Сергій Рудківський. Підтримав і продовжує підтримувати нас і Андрій Васильович, заправляв нам балона, надає продукти – фарш, капусту, муку. Ми всім їм дякуємо, без такої підтримки ми б не справилися. А ще дуже раді, що люди з наших Колок стали більше нас підтримувати, питають, що треба, допомагають. От надали нам овочі, ще питають, коли будемо їздити, збирати. Та й нам доводилося, щоб мати гроші на олію, рис, гречку, томатну пасту, спеції, наготувати біляші і продавати їх на базарі. Вторгували гроші, могли все це купити, бо його весь час треба.
Гордиться Галина Іванівна, що вже вони 22 рази готували страви до відправлення нашим бійцям. А це, найменше, 20 відерець на 3,5, 10 літрів, а найбільше – 60 відерець. Десь до 5 тонн готових страв, подумати тільки. Що цього літа та осені понаквашували огірків, помідорів, капусти – три чотиривідрові каструлі капусти, 32 п’ятилітрових відерець огірків, 16 трилітрових та 12 п’ятилітрових відерець помідорів.
– Я дякую моїм дівчатам, – продовжувала, – нас було спочатку трохи більше, тепер нас шестеро, крім мене – це Світлана Чернега, Людмила Бас, Валентина Шкроба, Наталія Семенюк, Галина Хитрун. І ми, як одне ціле, надійшла команда – ми раз і зробили, коли за день, коли за два, а то й за три дні. От за два остані тижні ми готували 5 разів, готуємо вареники, пельмені, гречаники, котлети, пиріжки смажені з горохом та капустою, салати з буряка, моркви, пончики, печиво. А от понаквашували, які в нас смачні вийшли огірки, капуста, червоні та зелені помідори, хай там хлопці покуштують домашнього. Дзвонили до нас бійці, дякували, а наш односелець , боєць Денис Кушнірук передав нам прапор своєї 128 штурмово-десантної бригади з підписами.
А чому став Володимир Яцюк ними опікуватися? Бо однокласники з Наталею Семенюк, разом вчилися у Волице-Полівській середній школі. А однокласники – це ж рідні люди.
– Що нам треба, що він може,– каже Наталія, – завжди нам допоможе, і зелені помідори нам привозить, і сало, і відерця, бо їх же треба повно. А нещодавно попросив у свого товариша, Сергія Кравчука зі Строків, який торгує свининою на базарі в Теофіполі для нас сала. І ця добра людина передала нам 10 кілограмів сала! Ми так йому вдячні, хай береже його Бог! Бо ми те сало пересмажили, маємо смалець, будемо заливати ним вареники, щоб були смачнішими, щоб довше збереглися. І Володі за все вдячні, за те, що він з нами.
Усміхався Валерій Члек, думаємо, що було йому приємно бути у такому товаристві, серед людей, які підтримують захисників України, вкладають свій внесок у перемогу. Казав, що і до них приїздять волонтери, що їм бійці дуже раді. Тож на пам’ять про нашу зустріч всі разом сфотографувалися. Шкода, що не було Світлани Чернеги, вона ж також велика молодчина, активна учасниця всіх акцій групи.
А наостанок Андрій Петринюк сказав таке:
– Я дуже радий, що ви такі є, що робите таку велику справу. Бо тільки разом – ми велика сила, бо тільки разом ми переможемо. Я дуже радий, що до акцій Гуманітарного штабу Теофіпольщини долучаються люди з інших сіл, що долучаються благодійники. Так, голова ФГ «Михнівка» Юрій Федіков надав нам 4 мішки муки, 3 мішки круп, ми їх передамо тим групам, які будуть готувати страви, в тому числі і вам, дорогі мої дівчата. А колишні вчителі Ординецької гімназії, інші небайдужі люди зібрали городину з шкільних ділянок та передали нашому штабу. Тож разом наближаємо перемогу. А всім вам, мої дівчатка, випишу газету «Життя Теофіпольщини» на наступний рік!
Галина Тебенько
