Погода
Теофіполь

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Деталі
Категорія: №23 від 8.06.2023 року
Перегляди: 237

Знову мені хочеться повторити: як прекрасно, що завдяки співпраці патріотів Тернопільщини та Теофіпольщини п’ять років тому у Лисогірському лісовому масиві розпочав працювати наметовий табір козацького вишколу «Подільсько-Волинська Січ-2019». І сталося це з ініціативи тодішнього голови Теофіпольської районної ради Андрія Петринюка та уродженця села Молотків, наказного отамана Тернопільського крайового коша Українського козацтва, керівника потужного волонтерського центру у Тернополі, одного із засновників ГО «Тернопільський десантно-козацький рій» Володимира Мосейка.

Як прекрасно, що впродовж цих п’яти років наметовий табір розбудовувався, до цього долучилися багато небайдужих людей – крім Андрія Петринюка, Володимира Мосейка та його команди, це директор СТОВ «Святець» Василь Мастій, тодішній директор Філії «Рідний край» ПрАТ «Зернопродукт МХП» Володимир Прокопчук, голова ФГ «Кунчанський Володимир Пицюк, керівник відділку ТОВ «Україна-2001» Микола Снігур, трудовий колектив тодішнього КП «Теофіпольлісвод» на чолі з директором Володимиром Богачем, генеральний директор ПП «Добрий хліб», депутат обласної ради Віктор Лебединський, голова Хмельницької обласної ради Віолета Лабазюк, благодійний фонд Сергія Лабазюка «Ми поруч», Теофіпольський селищний голова Михайло Тененев, ПП Олег Табаркевич. Дуже багато зробили сім’я Петринюків та ТОВ «Подільське»: організували будівництво печі, привезли плити, будівельні матеріали, викопали септик, розчистили територію, спланували волейбольний та футбольний майданчики. Незабутній внесок у розбудову табору вніс майстер з Кунчі, ветеран праці Леонід Марценюк, адже змурував піч, духовку, три плити на шість місць.

Деталі
Категорія: №23 від 8.06.2023 року
Перегляди: 258

У вісімнадцять, у 2015 році, я став контрактником, служив у 8 Хмельницькому полку спеціального призначення, був учасником АТО. Коли почалося повномасштабне вторгнення росіян в Україну, наш підрозділ перекинули на Київщину, 11 березня отримав важке поранення голови та руки.

По жовтень лікувався в госпіталях, переніс багато операцій. Вернувся у свою бригаду, далі перевівся у роту охорони 8 відділу Хмельницького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Тож служу, виконую бойові розпорядження, вірю, що перемога буде, вкладаю в неї свою частку.

Деталі
Категорія: №23 від 8.06.2023 року
Перегляди: 260

У непростий час ми живемо. На часі війна, яка щодень шокує нас, інколи загальмовує нашу свідомість, заводить у безвихідь. Але життя триває, а в генах українців закладено не здаватись, жити наперекір всьому.

Отак і в наших Ординцях люди не байдужі до місцевих проблем: взялись до заміни старої огорожі на цвинтарі. Жителями було зібрано 41 700 грн, долучились земляки із Хмельницького, Теофіполя, Красилова, Строків, Бережинець, Кошелівки, Купеля, Лютарівки – і сума збільшилась до 52 700 грн.

Деталі
Категорія: №23 від 8.06.2023 року
Перегляди: 709

Свято останнього дзвінка – це радісна і хвилююча подія для життя кожної школи. Адже срібний перелив шкільного дзвіночка кличе у незвідану даль випускників, підбиває підсумки навчального року, запрошує усю невгамовну малечу на літні канікули.

Урочисто і зворушливо відсвяткували цю подію в Ординецькій гімназії, де на шкільному подвір’ї зібралася уся велика і дружна родина – випускники 9 класу, четвертокласники, які успішно завершили навчання в початковій школі, і найменші учасники заходу – випускники пришкільного дитячого садочка, а ще батьки, вчителі, гості. Позаду залишився ще один навчальний рік, який він був особливим для кожного з нас, бо рясно скроплений слізьми і кров’ю вільного і нескореного народу, бо діти наші стали дітьми війни, давно дорослими і свідомими.

Деталі
Категорія: №23 від 8.06.2023 року
Перегляди: 243

Ось і продзвеніли дзвоником останнім 11 безтурботних літ. Сьогодні нарешті ми дісталися тієї межі, яка розділить нас на до і після. Ми, вчорашні діти, давно стали дорослими, бо події сьогодення кого, як не нас, вразили як найбільше. Ми те покоління, яке закінчує школу вже давно дорослими та свідомими.

Ми, як ніхто інший усвідомили в чому саме полягає життєва цінність, за що ми повинні любити життя.