Погода

Добре бути молодим та здоровим, коли тебе нічого не болить, коли не відчуваєш навіть втоми. Та роки летять, не знаєш, коли вони пройшли. І чим більше тобі поважних літ, тим більше турбує здоров’я.

І дуже рідко цього хтось уникає. Але таке життя, весь час треба виживати, а тут ще й боротися з хворобами.

От нещодавно довелося мені лікуватися в ревматологічному відділенні обласної лікарні. А там же мурашник, людей повно, хворих повно,треба сходитися, ще ж самому важко там чогось добитися. Тим більше, коли сильно болять ноги, як в мене. Як приїхала, спочатку просто розгубилася, думала, як вийду на той п’ятий поверх, знайду лікаря. Та допоміг мені, привів у відділення, приніс мої речі, все влаштував, наш земляк з Шибени Сергій Квасюк. Вже третій рік після закінчення Тернопільського медичного університету цей хлопець проходить інтернатуру у відділенні судинної хірургії Хмельницької обласної лікарні.

Живемо ми у мальовничому селі Малі Жеребки. Чудова тут місцина: заповідна заплава річки Случ, два ставки, залишки колишнього панського парку, давня дерев’яна церква. Ще років з п’ятдесят тому село було велике, жило в ньому кілька сотень людей, працювала початкова школа, фельдшерський пункт, сільський клуб, люди мали роботу на фермі, в бригаді колгоспу.

Поступово, рік за роком, село занепадало, молодь виїжджала у Волочиськ чи Хмельницький, а хто ще далі. Бо ж в селі ще ж треба  тяжко робити в домашньому господарстві, тримати худобу, обробляти городи.

Давно нема вже в нас школи, нема й клубу, нема й фельдшерського пункту, фельдшер з Михиринець один раз на тиждень до нас довідується, нема і магазину, лише церква. Зате є чимало пусток, осиротілих хат, а жилих осель залишилося кілька десятків. Хто молодший, той ще дає собі раду, хазяйнує, а старші доживають свого віку. Були колись у нас по селі жахливі дороги, що в негоду було не пройти-не проїхати. Трохи їх позасипали жерствою, перейнявся цим відділок ТОВ «Україна-2001», який орендує в нас земельні паї. Час від часу дороги грейдерують.

Всім серцем прагнемо перемоги, як можемо, підтримуємо Збройні Сили України, долучаємося до збору коштів на придбання дронів, автомобілів, спеціального обладнання та спорядження, долучаємося до збору продуктів довготривалого зберігання, приготування домашніх страв для наших бійців. Бо вони там захищають нас, вони – Герої, ми у вічному боргу перед ними.

Тож з нагоди Дня матері, Міжнародного дня сім’ї, організатор Гуманітарного штабу Теофіпольщини, депутат Хмельницької районної ради Андрій Петринюк вшанував родини бійців з Гаївки та Шибени.

– Я дуже вдячний всім жителям громади, – так пояснив свій вибір, – за активну підтримку наших захисників, за участь у волонтерському русі, які безкорисливо, у свій вільний час роблять те, за що бійці їм щиро вдячні. Серед інших особливо вдячний жителям Гаївки та Шибени, які з початку війни беруть активну участь в усіх акціях нашого штабу, збирають продукти, готують страви, проводять благодійні ярмарки. Тому вирішив саме у цих селах зустрітися з родинами бійців, поспілкуватися, висловити вдячність за синів, чоловіків, які пішли воювати, які боронять нас від лютого ворога.

Минуло більше року з початку повномасштабного вторгнення російської армії в Україну. Ворог намагався захопити нашу країну за три дні, але всупереч усім перешкодам і похмурим сценаріям Україна не впала. Україна жива і б’ється. Адже саме сила духу та прагнення зберегти нашу державу згуртувала всіх нас у протистоянні з агресором.

Сьогодні Човгузівська гімназія разом зі всією Україною святкує Все­світній День вишивамнки — міжнародне свято, яке покликане зберегти споконвічні народні традиції створення та носіння етнічного вишитого українського одягу, який згуртовує нас усіх. Тому подвір’я та класи гімназії замайоріли всіма кольорами веселки. Здобувачі освіти, вчителі та працівники одягнули найбільшу гордість нашого народу – українську вишиванку. Навчання розпочали виховним заходом, приуроченим Дню вишиванки, на якому хвилиною мовчання вшанували пам’ять загиблих захисників і захисниць, полеглих під час виконання бойових завдань, які ціною власного життя, захищали кордони нашої держави. Пригадали цікаві історичні факти про наш традиційний одяг, розказували вірші, лунала українська пісня, а на завершення учні гімназії подарували флешмоб.

Настав час, коли треба відмежуватися від усього, що пов’язує українців з московією, рашистською ордою, яка вже другий рік здійснює повномасштабну агресію проти нашої країни.

Бо гинуть кращі сини та дочки України, цвіт нації, бо знищується все українське, на спалену землю перетворюються колись квітучі села, селища, містечка та міста. Лише біду та горе принесли нам ці люті вороги.

Тож на Хмельниччині спостерігається масовий перехід релігійних громад від Української Православної Церкви Московського Патріархату до Православної Церкви України. Відбувається цей процес і в нашій Теофіпольській територіальній громаді. У понеділок, 15 травня, відбулися збори релігійних громад у Гаївці та Підлісках.