* * *

До слова слово, до рядка рядок...

Душа і серце – мов єдина рима.

Свої думки вплітаю у вінок,

Букет складаю з почуттів незримих.

А я пишу... Так сам Господь велів.

А я пишу, бо маю в тім потребу.

Я не чекаю величальних слів,

Співати дифірамби теж не треба.

А я пишу... Хтось скаже: “Це тому,

Що їй на світі хороше живеться!”

Повірте, я вже бачила пітьму,

Мені з грудей теж виривали серце...

А я пишу... Цього прагне душа.

Пишу, коли немає сил мовчати...

Шукаю втіху, спокій у віршАх,

Навчилась ними плакати й кричати.

А я пишу... Пишу так, як живу:

Без пафосу і понту, просто й щиро.

Тримаюсь, як то кажуть, на плаву,

І прагну скрізь гармонії та миру.

А я пишу і тішусь водночас,

Бо впевнилася в силі слів магічній,

Коли сльозою тихою не раз

Вони засяють в когось на обличчі.

А я пишу... А, значить, не здаюсь,

Ще маю сили за життя боротись...

Якщо не до вподоби це комусь,

Хай просто не читає, я не проти...

#Інна_Крупяк, 20.03.2023 р.