Погода

* * *

До слова слово, до рядка рядок...

Душа і серце – мов єдина рима.

Свої думки вплітаю у вінок,

Букет складаю з почуттів незримих.

А я пишу... Так сам Господь велів.

А я пишу, бо маю в тім потребу.

Я не чекаю величальних слів,

Співати дифірамби теж не треба.

Ще одна трагічна звістка пекучим болем озвалася в серцях жителів Теофіпольської громади. Захищаючи Батьківщину, виконуючи бойове завдання, загинув патріот, учасник АТО, 46-річний житель Святця Ярослав Андрійович Вовк.

Народився Ярослав в багатодітній сім’ї, був хорошим сином, добрим братом та батьком. Трудився у місцевому господарстві механізатором, різноробочим. Люди згадують про нього як про як трудящу, доброзичливу людину. Коли почалася російсько-українська війна, пішов захищати рідну землю на сході, був учасником Антитерористичної операції. Був скромним, не розказував нічого, що йому довелося побачити та пережити.

Мобілізований до Збройних Сил України був 11 березня 2022 року. Матері не признався, шкодував, бо вже не має здоров’я, казав, що поїхав на заробітки в Польщу. Служив сержантом 66-ої окремої механізованої бригади. Загинув 20 березня на Донеччині.

Брати Володимир та Ярослав Яцюки живуть у Зарудді, вони одноосібники, хазяйнують на своїй землі, ще допомагають іншим людям обробляти земельні паї. Господарювати останніми роками вкрай тяжко, бо ж ціни на мінеральні добрива, засоби захисту, насіння, техніку дуже зросли. А тут ще й війна, стрибнули ціни на пальне, а зерно впало. Але, як кажуть ці трудящі чоловіки, з усім вони впораються, головне, щоб настала перемога, такий довгожданий мир.

Тож з початку цієї страхітливої війни, як можуть, підтримують Збройні Сили України, наших бійців-земляків. Володимир Валерійович, як очільник ветеранських організацій сіл Заруддя та Лідихівка, вже не раз організовував збір продуктів довготривалого зберігання для ЗСУ – овочі, фрукти, крупи, цукор, закрутки. Разом з братом Ярославом своїм транспортом привозили все це до волонтерських центрів громади. А з літа минулого року активно співпрацюють з Гуманітарним штабом Тео­фіпольщини.

Зовсім недавно, погожого недільного дня ми мали змогу зустрітися з нашою святецькою героїнею – старшим бойовим медиком мінометної батереї 24 бригади імені короля Данила Аліною Мельник, яка прибула до рідного дому в короткострокову відпустку з Донецького напрямку.

Аліна розповіла про тяжкі бої на Донеччині, мужність наших воїнів, участь медичних працівників на фронті. Розказала, що дуже багато їм допомагають волонтери з медичними препаратами, харчуванням і також наголосила, що велика доля підрозділів залежить від командира, його відданості і турботи про кожного побратима.

Військові відчайдушно захищають Україну. У боях вони отримують складні поранення. Що робити захисникам і захисницям, якщо вони не можуть отримати достатню медичну допомогу в Україні? Чи є можливість лікуватись закордоном? Так, є. Розповідаємо, як це відбувається.

Направлення на лікування за кордон ініціюють заклади охорони здоров’я, у яких зараз лікується захисник або захисниця. Для цього потрібно подати клопотання у довільній формі.

Є випадки, коли захисники лікуються в закладах, які не належать до сектору безпеки та оборони. Ці заклади мають надіслати клопотання до тих, які належать до сфери управління таких державних органів.