Ще одна трагічна звістка пекучим болем озвалася в серцях жителів Теофіпольської громади. Захищаючи Батьківщину, виконуючи бойове завдання, загинув патріот, учасник АТО, 46-річний житель Святця Ярослав Андрійович Вовк.
Народився Ярослав в багатодітній сім’ї, був хорошим сином, добрим братом та батьком. Трудився у місцевому господарстві механізатором, різноробочим. Люди згадують про нього як про як трудящу, доброзичливу людину. Коли почалася російсько-українська війна, пішов захищати рідну землю на сході, був учасником Антитерористичної операції. Був скромним, не розказував нічого, що йому довелося побачити та пережити.
Мобілізований до Збройних Сил України був 11 березня 2022 року. Матері не признався, шкодував, бо вже не має здоров’я, казав, що поїхав на заробітки в Польщу. Служив сержантом 66-ої окремої механізованої бригади. Загинув 20 березня на Донеччині.
До рідної домівки бійця привезли у неділю, 26 березня, земляки зустріли свого Героя на колінах зі сльозами на очах. Поховали на святецькому цвинтарі наступного дня, 27 березня. На прощання зібралися рідні, близькі, сотні земляків,бойові побратими. Всі, хто його знав, провели в останню путь – з квітами, зі сльозами, з неосяжною подякою за те, що захищав нас та Україну.
Чин похорону відправив священник церкви Різдва Пресвятої Богородиці отець Георгій. Виголосив зворушливу промову, висловив співчуття родині та всім святчанам, бо ж понесла громада важку втрату.
– Поділяємо ваше горе, – казав, – в скорботі низько схиляємо голови, молимося за упокій душі Ярослава Андрійовича. Ми не в змозі змінити обставини, лише просимо Всевишнього дати силу рідним перенести гіркий біль, а душу покійного прийняти в Царство Небесне. Молитвою, добрим словом згадаймо Героя, бо ж віддав своє життя за Україну та наше майбутнє.
Свою пошану, подяку за мужність та незламність загиблому бійцю висловили Теофіпольський селищний голова Михайло Тененев та начальник 8 відділу Хмельницького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки підполковник Василь Кубін.
Сержант Ярослав Вовк до останнього подиху гідно та з честю служив українському народові, до останнього подиху не зрадив військовій присязі та честі воїна. Та чи є слова, які б могли втішити згорьовану матір Ксенію, доньку Настю, його братів та сестер? Бо не стало рідної, дорогої людини, не стало сина, батька, брата.
Його ім’я навіки буде вкарбоване на сторінках історії нашого краю, як взірець мужності, патріотизму, вірності Україні. Не простимо ворогам, які вбивають кращих синів українського народу. Слава Збройним Силам України! Смерть ворогам! Перемога неодмінно буде!
А.Джус
