Хочу висловити свою думку щодо закладів культури у нашому селі. У нас великий сільський будинок культури, який знаходиться в аварійному стані. Колись тут було тепло та затишно, проводилися цікаві заходи до свят, збиралися учасники художньої самодіяльності, відпочивала молодь. Директором будинку культури працювала Лариса Зибарєва, яка має спеціальну освіту. Та вже роками будинок культури не опалюється. Почала шматками відпадати зі стелі штукатурка, почала проламуватися підлога. Але нікому до цього не було і нема діла. Замість допомоги, підтримки, мудрої поради Ларису стали цькувати. Врешті решт її розрахували. Хоч щось робилося: проводилися концерти, діти відвідували танцювальний гурток. Пів року будинок культури взагалі стояв закритий. Зараз на роботу прийняли нову людину – Надію Дробик. Але якщо і надалі буде «така допомога», як раніше, то віз буде на тому самому місці.

Не секрет, що зараз щоб щось організувати і провести – це вкрай складно. У всіх на думці війна. Ми всі в страшній тривозі, хтось і в депресії. Молодь сидить в смартфонах, спробуй її організувати для проведення якогось заходу. Треба ходити та вмовляти кожного. Тому без підтримки, без допомоги місцевої влади нічого не зміниться. Легше робити зауваження, ніж допомогти усунути недоліки.

І ще хочу розказати про сільську бібліотеку, яка знаходиться в тому ж приміщенні. Я читач цієї бібліотеки, часто там буваю. Кімната,в якій доводиться працювати завідуючій бібліотекою Людмилі Цимбалюк, дуже холодна. Поки вибереш книгу, то замерзнеш, а їй же ще потрібно писати, перереєстровувати книги. Останнім часом почалося цькування і Людмили. А скажіть, шановні добродії з відділу культури та туризму селищної ради: що ви доклали до покращення роботи бібліотеки? Скільки нових примірників книг передали в бібліотеку? В основному це книги зі «стажем», багато їх надруковані російською мовою, хоч в більшості видавалися вони в Києві, Харкові.

Чому в нас заклади культури стали предметом цькування? Приїдьте в село, попрацюйте в неопалюваному приміщенні і тоді робіть висновки. Легше закрити, звільнити, скоротити, аніж надати якусь допомогу і пораду. Культуру потрібно підтримувати, щоб вона залишилася в селі, а не цькувати, ганьбити, погрожувати звільненням. Хоч кожний місяць міняйте працівників, але без порозуміння і допомоги нічого не зміниться.

Євгенія Салацінська, з повагою, пенсіонерка з села Волиця-Польова