Загинув Василь Шаблій з Воронівець
Війна продовжує забирати кращих – відданих патріотів, мужніх, незламних воїнів, добрих, щирих людей, прекрасних синів, чоловіків та батьків. Таким був Василь Володимирович Шаблій. Народився у 1977 році на Тернопільщині, з дружиною Ольгою жили у її рідних Воронівцях, ростили донечку, шестикласницю Олександру. Працював Василь у Ланівцях на підприємстві з виробництва олії. Односельці запам'ятали його дуже хорошою людиною, був турботливим чоловіком, чудовим батьком, добрим зятем, надійним товаришем.
До війська був мобілізований у листопаді 2022 року. Захищав Україну в складі 10 гірсько-штурмової бригади у Донецькій області. Загинув сержант Василь Володимирович Шаблій 16 лютого 2023 року.
Понеділок, 27 лютого 2023 року, село Воронівці. Цей чорний день назавжди закарбується у пам'яті рідних та близьких, односельців. Домовину з тілом загиблого Героя привезли на подвір'я, що стало йому рідним, священники Православної Церкви України відслужили молебінь. А прощання з бійцем відбулося в центрі села біля адмінбудівлі відділку ТОВ «Україна-2001» та Воронівецького старостинського округу.
Слова звитяги за вірність Вітчизні, за подвиг в ім'я України, щирі слова співчуття родині загиблого висловили Теофіпольський селищний голова Михайло Тененев, офіцер роти охорони 8 відділу Хмельницького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Анатолій Вальчук, директор Воронівецького ліцею Петро Стецюк. Бо своє молоде життя Василь Шаблій віддав за кожного з нас, за те, щоб більше не було війни, щоб настав в Україні мир та спокій.
А місцем вічного спочинку Героя стало його рідне село Нестерівці на Тернопільщині. Тут з військовими почестями його поховали того самого дня, 27 лютого.
Як важливо, коли в такому горі, в такій чорній біді хтось підставляє своє надійне плече. Одним з таких гідних людей став керівник відділку ТОВ «Україна-2001» Микола Снігур. Адже взяв на себе більшу частину турбот з поховання загиблого Героя. Інакше й бути не могло.
Василь Володимирович Шаблій любив життя, хотів жити, ростити свою єдину улюблену донечку Сашуню. Коло серця носив її малюночок до святого Миколая. Залишився назавжди малюночок закривавленим. Бо вбили орки тата.
Ніколи не пробачимо, не простимо! Вічна пам'ять загиблому Герою!
А.Джус
