Погода

Саме про одну таку людину я хочу написати – чуйну до зовсім чужої біди, настільки людяну та милосердну, що просто вражає. Це про Андрія Васильовича Петринюка з Теофіполя, організатора Гуманітарного штабу Теофіпольщини. Ніколи я його не знала-не бачила, довелося спілкуватися лише по телефону.

Третього лютого у фельдшерському пункті села Новоставці було людно. Одні жіночки. Молоді, старші, старенькі. Завідувачі місцевого пункту Олеся Налімова-Сивак  і села Кривовілька Надія Комаринська  дуже гарно організували цей захід. Сюди на профілактичний огляд приїхала з Теофіпольської ЦПМСД (оглядовий кабінет) дуже мила, привітна фахівчиня Ольга Іванчук-Лук’янова. В приміщенні тепло, чисто, затишно. Кожна з нас була задоволена, що трапилась така хороша нагода прояснити всі (не дай, Боже) негаразди. Бо ми, слабка стать, таки маємо бути при повному бойовому, при параді! І то завжди.

Наближається річниця, як російська федерація, грубо порушивши норми міжнародного права, розпочала повномасштабне вторгнення на територію нашої суверенної, незалежної України. Майже рік, як героїчні Збройні Сили України чинять спротив загарбникам, тримають оборону, проводять успішні контрнаступальні дії. Та ця кривава війна продовжується, противник несе значні втрати, але втрати несуть і українські війська. Триває мобілізація.

Про те, як працює під час дії воєнного стану 8 відділ Хмельницького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (колишній райвійськкомат), спілкуємося з його начальником, підполковником ЗСУ Василем Кубіним.

Отож, розкажіть, як у громаді проходить загальна мобілізація?

Вже два тижні, як 26-річний боєць Збройних Сил України, старший солдат, командир відділення, командир бойової машини Дмитро Рей поповнив роту охорони 8 відділу Хмельницького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (колишній Теофіпольський райвійськкомат). Прийшов сюди після служби в 14 окремій механізованій бригаді, після  важкого поранення. Хоч міг би вже не служити.

Гамірно в ці дні у селі. Колись торохтіли вози. Хто ближче – тачкою...

- Марусю, ти вже получила зерно?

- Степане, а ти мені привезеш?

- Катю, іди набирай, зараз завезу собі, то приїду за твоїм.

Метушня. То не вистачає зерна, то забракло мішків. Копошаться селяни на колишньому зернотоку. Свято. Велике свято! Дають зерно на пай! Даремно! Щасливе селянство. Буде що курці сипнути (а ще у кого 2-3 паї), корівчині ( і не одній) притрусити, заможні тепер селяни. Свиню вигодувати, а потім теж за даремно здати, як і молоко. Комусь?.. Хто може і зовсім не заплатити. Бо державних цін немає, як і контролю.