Погода
Теофіполь

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Деталі
Категорія: №32 від 09.08.2018р.
Перегляди: 1072

«Іскра» з характером, або чому ми так любимо футбол


Напередодні відбулися матчі-відповіді 1/4 фіналу Кубка області з футболу. Наша команда, поступившись в першому матчі на виїзді в Старокостянтинові з розгромним рахунком 0:5, в суботу в домашньому поєдинку проявила справжній характер і командний дух. Мало кому вірилось в позитивний результат. Всі схилялися (та і я також) до думки - хоча би нічия, щоб не було соромно перед своїми вболівальниками. Але іншої думки були наші хлопці і головний тренер ФК «Іскра» Олександр Царук, який зумів налаштувати і згуртувати команду в потрібний момент.
Отож, про сам матч. ФК «Іскра» з перших хвилин заволоділа ініціативою і вже на 4 хвилині влучний удар Дениса Параїла вивів нашу команду вперед. Не встигла команда «Случ» оговтатись, як вже на 17 хвилині другий м’яч влетів у їхні ворота - 2:0 (гол на рахунку Олексія Колеснікова). Наші хлопці мали ще декілька нагод у першому таймі забити, але не пощастило. ФК «Случ» огризався і моментами, і грубою грою, за що на 37 хвилині за другу жовту картку було вилучено їхнього гравця. Перший тайм закінчувався, а інтрига все наростала… Перерва… Голова Федерації футболу Старокостянтинова і головний тренер явно хвилюються. Напевно, згадують матч тижневої давнини, коли після першого тайму вони вели в рахунку також 2:0.

Деталі
Категорія: №32 від 09.08.2018р.
Перегляди: 804

У вічному неспокої, у щоденній кропіткій праці

Вже стало традицією, що напередодні Дня працівника ветеринарної медицини про стан та проблеми цієї життєво важливої галузі народного господарства району спілкуємося з начальником Теофіпольського районного управління Головного управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області Павлом Шевчуком. Адже йдеться про епізоотичне благополуччя району.

Те, що жодна територія не застрахована від спалаху гострого інфекційного захворювання, засвідчила подія, яка сталася 11 серпня минулого року і в нашому районі – спалах Африканської чуми свиней на свинофермі Філії «Рідний край» ПрАТ «Зернопродукт МХП» села Коров’є. Який досвід ви з цього винесли?
- Треба визнати, що це був дуже серйозний досвід. До цього часу нас навчали, як боротися з цим захворюванням, а довелося самим через все це пройти. То вже згодом і я на обласних семінарах ділився досвідом ліквідації вогнища АЧС. Бо ж АЧС залишається найбільш небезпечним інфекційним захворюванням, адже немає ні лікування, ні вакцини. З іншого боку, керівники господарств, де утримується свинопоголів’я, не дуже поспішають виконувати наші приписи щодо необхідності проведення профілактичних заходів з попередження проникнення збудника АЧС. Мотивують це тим, що свинарство пов’язане з великими ризиками через нестабільну цінову політику.

Деталі
Категорія: №32 від 09.08.2018р.
Перегляди: 771

І вдень, і вночі на посту


Якщо у людини є совість, то де б вона не працювала, буде віддаватися роботі, вболівати за неї. В особливій мірі це стосується працівників ветеринарної медицини: тут без душі, без серця –ніяк. Бо ж треба врятувати, вилікувати тварину, принести полегшення її власнику. Бо яка то біда, коли на очах гине корова-годувальниця чи інші домашні тварини, завдяки яким люди в селах тепер виживають.
Ігор Яцишин з Гальчинець працює лікарем Єлизаветпільської дільниці державної ветеринарної медицини. Свою роботу любить, просто нею живе, хоч вона дужа важка, відповідальна, адже в будь-який час доби, і в будень, і в свято, комусь потрібна його допомога.
- Закінчив середню школу я у 1979 році, - розказав при зустрічі, - вступав до Кам’янець-Подільського сільськогосподарського інституту на факультет ветеринарної медицини. Було мені на той час 16 років, та вже чітко визначився – буду ветеринарним лікарем. Не вступив. Рік поробив в колгоспі причіплювачем на тракторі, на другий рік таки вступив. Вчився стаціонарно 5 років, вернувся у рідні Гальчинці. Колгосп імені Шевченка був тоді потужним господарством, в кожному селі, в Гальчинцях, Єлизаветполі, Новоіванівці та Червоному Случі були ферми, було повно худоби.

Деталі
Категорія: №32 від 09.08.2018р.
Перегляди: 763

У праці й турботах збігли літа


Нещодавно Ганна Федосіївна Герасим’юк з Базалії святкувала своє 80-річчя. Всього було на її віку, бо зросла в селянській сім’ї у Малій Клітні, а як в Базалію вийшла заміж, трудилася і на пекарні, і санітаркою в лікарні, і на нормі в колгоспі. Народила та виховала троє дітей – Неонілу, Анатолія та Наталію, має четверо внуків та четверо правнуків. Скільки ж то треба було нагризтися, напереживатися за всіх. Ще похоронила свого доброго чоловіка Петра Савовича Герасим’юка, був же її надією та опорою.
То ж того святкового дня до її господи завітали адміністратор ВП АФ «Вікторія»ТОВ «Волочиськ-агро» агрохолдингу «Астарта-Київ» Ірина Герасімюк, учасники народного аматорського вокального ансамблю «Джерело» Олена Марчук, Ганна Кравчук та Ганна Любчик, зійшлася родина. Віншували, співали, було щиро, зворушливо. Оскільки Ганна Феодосіївна пайовик «Астарти», вручила їй Ірина Герасімюк подарунок – теплу ковдру. Я ж ще передала вітання від районної організації ветеранів України. На раз ювілярці наверталися на очі сльози: почувала на серці радість, що високі літа зустрічає в родинному колі, що й не забули про неї люди.

Деталі
Категорія: №32 від 09.08.2018р.
Перегляди: 749

І на нашу вулицю прийшло свято
Дуже вдало колись наші пращури давали назву куткам. От вулицю, де я проживаю, назвали Болотом (у радянські часи вона звалася імені Кутузова, хоч яке відношення мав прославлений полководець до Шибени?). Бо ж і справді болота тут було доволі – весною, влітку, як проходив дощ, і восени. Як нещодавно сільська рада перейменовувала вулиці, назвали її Заболотною, бо ж болота не поменшало. Як кілька років тому у сільській раді з’явилися кошти, почали у нашому селі дороги висипати жерствою, бо всі вони були у жахливому стані. Ясно, що це не асфальтована дорога, та все ж таки стало краще для людей. Невисипаними залишилися лише дві вулиці – наша Заболотна, імені Шевченка, недосипали і Покровську коло церкви. Але в цьому році на сесії сільської ради прийняли рішення висипати Заболотну вулицю довжиною 900 метрів, виділили для цього 315 тисяч гривень.