Погода

Коли останніх  два роки поспіль освітяни потерпали від карантинних обмежень в умовах пандемії COVID-19, коли виявилося, що дистанційна форма навчання – це ніяке порівняння з очною, проте  в страшному сні ніхто не міг уявити, що буде війна, будуть зруйновані школи та дитячі садочки, що страждатимуть діти, що буде окупація, що мільйони українців разом з дітьми шкільного віку стануть внутрішньо переміщеними особами чи переселенцями. Але наступило 1 вересня, і на територіях, віддалених від проведення бойових дій, куди входить Хмельницька область, розпочався новий навчальний 2022-2023 рік.

Ось уже півроку Збройні Сили України протистоять навалі московських орків. Наші українські хлопці та дівчата  - справжні герої, попри всі труднощі захищають нас, захищають мирне майбутнє наших дітей та онуків від підступного ворога. Моя розповідь про нашого земляка, 25-річного Романа Сергійовича Сахнюка з Бережинець, онука моєї рідної сестри Галини.  З перших днів війни він перебуває на передовій, в самому пеклі. Звичайний сільський хлопець, навчався в Бережинецькій ЗОШ І-ІІ ступенів, закінчив Поляхівський НВК ЗОШ І-ІІІ ступенів-колегіум. З малих літ тягнувся  до техніки, любив з татом ремонтувати побутову техніку, автомобіль чи трактор. Додому приходив весь вимурзаний, але радісний – татові допомагав. І не дивно, що здобув освіту інженера-механіка в Бережанському агротехнічному інституті. Далі прийшла йому повістка йти  в армію, пішов, не роздумуючи. Служив, набував військових знань, будував плани на майбутнє життя. Та клята війна обірвала усі мрії Романа.

 Те, що Україна переможе, звільнить українську землю від російських окупантів – немає сумніву. Бо героїчно протистоять страшному ворогу наші доблесні Збройні Сили України, весь цивілізований світ  - США, країни Європейського Союзу, НАТО – підтримують нашу країну у цій боротьбі. Тисячі свідомих українців стали організовано займатися волонтерством, до цього долучилися сотні тисяч простих людей. А ще чи не щодня у засобах масової інформації, в соціальних мережах з'являється інформація про те, як підтримують Збройні Сили України діти, школярі, навіть дошкільнята. Є такі прекрасні приклади і в нашій громаді.

Продовження, початок у газетах  № 33 від 18 серпня 2022, № 34 від 25 серпня 2022

На старосту запропонували мого дядька Прокопа, бо він був колись у німецькому полоні і знав німецьку мову. Дядько користувався в Троянівці великою повагою, бо шив людям одяг, був майстром цієї справи. Прокіп виступив перед громадою і попросив аби обрали когось іншого, бо він вже старий. Погодились!

Старостою обрали Тодосія Стрільчука. Він не дуже служив німцям, більше пиячив, але виконував їх накази. У березні 1944 року Т. Стрільчука разом з іншими односельцями призвали до Червоної Армії. Там всі вони й загинули в боях під Тернополем. Цього ж місяця мобілізували до лав армії всіх придатних до служби чоловіків. Розташували їх в селі Кащенці Білогірського району, одягнули в зелені англійські шинелі, помуштрували місяць або й менше, і теж кинули під Тернопіль. Майже ніхто з них не повернувся звідти живим. Прийшли тільки Павло Слідзюк без руки і Григір Коляда без ноги.

2 вересня буде 40 днів, як загинув військовослужбовець Збройних Сил України, боєць військової частини А31/37, 37-ого окремого мотопіхотного батальйону 33-річний Ігор Петрович Шевчук з Теофіполя. 25 липня 2022 року в ході наступальних дій противника під час мінометного обстрілу  поблизу смт. Велика Новосілка Донецької області отримав травми, несумісні з життям.