Погода

Прекрасні  урочистості  з нагоди 35-річчя створення  ветеранської організації Теофіпольщини відбулися у суботу, 20 серпня, у Новоставецькому сільському будинку культури. І добре, що керівництво відокремленого підрозділу організації ветеранів України Теофіпольської територіальної громади прийняло таке рішення. Бо ж були сумніви: чи варто це робити, коли йде війна, коли краще не проводити масових зібрань. Та було про що говорити, було про що звітувати перед громадою ветеранам нашого краю. Є здобутки, є зразки служіння та відданості Батьківщині. А ще чи не найбільше на теренах Теофіпольщини згуртувалися ветерани на підтримку Збройних Сил України , задля нашої великої перемоги над рашистськими загарбниками.

Цей текст писався вчора, 24 серпня, у день 31-ої річниці Незалежності  України, у 182 день повномасштабної  агресії російської федерації  проти нашої суверенної країни. Вже півроку держава-агресор знищує українців, все українське, вбиває, калічить, руйнує, спалює, грабує, піддає масованим ракетним обстрілам практично всі великі міста країни, нищить Харків, Миколаїв, Одесу, Чернігів, Суми. І вже півроку доблесні Збройні Сили України протистоять цій навалі. Завдяки героїзму, мужності українських військових, спротиву всього українського народу  не вдалося росіянам за три дні дійти до Києва та захопити його. Не вдається і досі ворогам вийти на адміністративні межі Донецької та Луганської областей. Крок за кроком, завдяки нечуваній військовій допомозі США, країн Європейського Союзу та НАТО, завдяки потужному волонтерському руху в Україні та всьому світі Збройні Сили України нарощують свою силу, знищують склади боєприпасів на окупованих територіях, завдають ударів по скупченню техніки, виводять її з ладу. Віримо, що вище військове керівництво країни , Генеральний штаб будуть приймати правильні рішення , будуть проводити вдалі контрнаступальні операції  та звільняти окуповані території  Миколаївської, Херсонської, Запорізької, Донецької  та Луганської областей, а далі - Крим. Бо це – Україна, це наша земля, і ми хочемо жити у вільній країні.

Продовження, початок у газеті № 33 від 18 серпня 2022 року

Розповідаючи про село Троянівку та її жителів, не можу не згадати про своїх предків і родичів, починаючи зі свого прадіда Парфена Ковальчука. Тим більше, що мій прадід мав пряме відношення до всього вищеописаного Н. І. Теодоровичем про Троянівку і сільську церкву.

Прадід мій був заможною людиною, користувався повагою односельчан, мав чимало землі. Багато років був старшиною села. В 1875 році, за його ініціативою і його фінансовою підтримкою та коштами громади села, було розпочато будівництво церкви. І, як описує Теодорович, спорудження цього храму було завершено 1879 року.

Одночасно з будівництвом церкви прадід розпочав спорудження приміщення, половина якого відводилась під канцелярію, а інша – житло для сім’ї. Тут теж усе було скріплено дерев’яними цвяхами. Через багато років я це бачив на власні очі.

Пів року вже йде ця страшна війна. Пів року, у ХХІ столітті, за Незалежність України на фронтах бореться, гине цвіт української нації. Тож для нас, для тих, хто в тилу, хто не бачить війни, священним обов'язком є підтримка Збройних Сил України.  Постійно це робить наш  Гуманітарний штаб Теофіпольщини. Дуже добре, що волонтерські штаби тримають між собою зв'язок, спільними зусиллями легше виконувати конкретні запити наших бійців, відправляти потрібні вантажі на передову.

Я проста пенсіонерка та вже обділена здоров'ям. Тож моєю розрадою завжди було і є прочитати газету «Життя Теофіпольщини», дізнатися багато нового та цікавого, дізнатися про людей, багатих душею, порядних та милосердних. Тому і я хочу сказати добре слово про людину прекрасної душі , лікаря-фтізіатра Теофіпольської багатопрофільної лікарні Ларису Миколаївну Борисевич. Бо саме вона лікувала мене від коронавірусу в інфекційному  відділенні № 2 (терапія), коли мене здолала ця важка недуга.  Це лікар від Бога, високопрофесійний , чуйний, добросовісний спеціаліст, людина з великої літери.