Погода

Пів року вже йде ця страшна війна. Пів року, у ХХІ столітті, за Незалежність України на фронтах бореться, гине цвіт української нації. Тож для нас, для тих, хто в тилу, хто не бачить війни, священним обов'язком є підтримка Збройних Сил України.  Постійно це робить наш  Гуманітарний штаб Теофіпольщини. Дуже добре, що волонтерські штаби тримають між собою зв'язок, спільними зусиллями легше виконувати конкретні запити наших бійців, відправляти потрібні вантажі на передову.

От нещодавно до мене звернулася наша землячка Христина Мельник. Розумна, хороша, талановита дівчина, дуже гарно співає, закінчила Кам'янець-Подільський Національний Педагогічний Університет, музично-педагогічний факультет, працює музичним керівником в одному з дитячих садків цього міста. Має активну громадянську позицію, тимчасово виконує обов'язки голови  міської організації «Солідарна молодь», займається волонтерством. Звернулася по допомогу, адже конкретно їх організація підтримує один бойовий підрозділ ЗСУ, для відправки вантажу на Другий фронт не вистачало їм коштів на  закупівлю пального, хліба, води та дечого іншого необхідного.  Відповідно я звернулася до нашого штабу, до Андрія Петринюка, Анатолія Козака, Василя Гандовського, Миколи Тимощука, Миколи Снігура. Звернулася до наших земляків, які працюють у Польші, до жителів Шибени. Разом ми назбирали відповідну суму, передали Христині. На ці кошти вони закупили те, чого не вистачало. Це теплі спальні мішки, хліб, вода, печиво, сухі пайки, овочі, фрукти, засоби гігієни, білизна, шкарпетки, медикаменти, цигарки. Про те, як розпорядилися коштами,  вони нам прозвітували. А ще Христина  надіслала нам, односельцям, подяки. Бо разом -  ми сила.

Про те, як наш штаб посприяв Володі Толопку, сину безвісти пропалого військовослужбовця  Степана Толопка, ми вже писали. Від відомого волонтера з Тернополя Володимир Мосейка  привезли йому наші хлопці хороші ходунки. І Володя вже може в них зробити кілька кроків. Дуже дякує, бо дуже хоче ходити. А ще хоче поспілкуватися представниками Теофіпольської селищної ради, задати питання, які його хвилюють. Обов'язково допоможемо йому в цьому.

То ж будемо і надалі працювати, підтримувати  і наших бійців, і наших людей, які опинилися в складних життєвих обставинах.  От недавно ми дізналися про молодого хлопця з Карабіївки Максима Поєздніка. Зрозуміли, що його та його побратимів треба підтримати. Збираємо гроші, щоб  приготувати чи закупити продукти у вакуумних упаковках, щоб вони могли зберегтися, щоб ті чиїсь діти не були голодними.

А ще хочу сказати таке: ми тут живемо в раю, спимо в тиші, над нами мирне небо. А вони там, на передовій, нас захищають. Тож ми повинні бути одним цілим, не сваритися, менше думати про себе, а більше думати про них. Разом, хто як може, підтримувати їх. Хто ж ще не зрозумів, не усвідомив, що в Україні йде війна і це стосується кожного з нас, до кого це ще не дійшло, то має дійти. І як не може дати хтось  100 гривень чи кілограм, хай дасть гривню чи 100 грамів. Бо тільки в єдності, тільки разом ми переможемо! Все буде Україна!
Зоя Нікітчук, представник Гуманітарного штабу Теофіпольщини в Шибені