Триває жорстока, кривава повномасштабна агресія російської федерації проти нашої суверенної України. Доблесно, мужньо протистоять навалі московської орди Збройні Сили України. Відбивають атаки ворога, крок за кроком звільняють українську землю від окупантів. Україна переможе, бо не може перемогти держава-агресор, це страшне зло ХХІ століття, яке здійснює геноцид українського народу. Але у цій нещадній боротьбі гинуть і українські військові, патріоти, які прагнуть, щоб Україна жила, щоб мала мирне майбутнє, щоб більше ніколи не було на українській землі війни.
Пекучий біль, гіркий смуток війни знову торкнувся нашої Теофіпольської громади. 29 липня у Теофіполі попрощалися з бійцем військової частини А31\37, з 37 окремого мотопіхотного батальйону Ігорем Петровичем Шевчуком. Трагічна звістка про його загибель затьмарила білий світ батькам, сестричкам, дружині, маленькому синочку, родині, друзям, знайомим. Всім, хто його любив, з ким товаришував, хто його просто знав. Бо мав лише 33 роки. Був молодим, енергійним, сповнений сил, мав багато планів. Був патріотом, без вагань та роздумів у березні пішов до лав українського війська. Загинув 25 липня біля села Велика Новосілка Донецької області. Війна перекреслила все. Страшна, несправедлива, нічим не виправдана, обірвала ще одне молоде життя, знівечила долю ще однієї родини.
А через кілька днів, 2 серпня, у Новоставцях в останню путь провели ще одного нашого земляка – 36-річного Єфіма Вікторовича Фіткаленка. В Збройних Силах України служив з 2014 року, мав великий досвід, був бійцем 356 навчального артилерійського полку. Та доля розпорядилася інакше. Помер 29 липня у навчальному центрі Старичі Львівської області. Навіки поселилося горе в серці матері Тетяни Павлівни, дружини, дітей, молодшого брата Руслана, який зараз на фронті, на Сході.
Невимовно важко від усвідомлення того, що гинуть молоді, мужні, найкращі. Як багато їх стало. Цих новин про смерть. Але сьогодні Україна та ось такі прості українці, як Ігор Шевчук та Єфім Фіткаленко, змінюють світ. Ми, свідомо чи напівсвідомо, бачимо, відчуваємо, як у цій війні зріє нове покоління патріотів, проявляється найбільша любов до своєї землі, до свого народу, до всього українського.
Поховали ще двох воїнів…Нехай спочивають Ігор та Єфім з миром у кращому світі, де немає крові та зла. Вони загинули, щоб ми з вами жили. Цінуймо це і ніколи не забуваймо про подвиг кожного загиблого бійця. А ворог хай не знає спокою ні на цьому, ні на тому світі.
Щирі співчуття рідним та близьким . Слава Україні! Слава Героям!
А.Джус
