Погода

Це про учня третього класу Теофіпольського НВК ЗОШ І ступеня-гімназія Романа Фриза, який віддав для українських військових свій .квадрокоптер. Те, що зробив Рома, вражає, зворушує та ще раз доводить: нікому ніколи не здолати країну, де зростають такі діти.

Дрон Ромі подарував тато Артур Миколайович ще минулого літа, привіз його з Чехії, де був на заробітках. Подарунок цей недешевий, але хлопчик про нього мріяв, тож тато і мама вирішили, що це буде синочку подарунок на день народження, який він мав відсвяткувати 21 січня.

Як так сталося, та чи могло статися інакше, нам розказала мама Юлія Владиславівна  Фриз, заступник директора Теофіпольського центру дитячої творчості:

  • Коли почалася війна, ми вдома постійно це обговорювали, вболівали за наших бійців, за те, що їм не вистачає бронежилетів, шоломів, іншого спорядження, а також сучасної зброї, безпілотних літальних апаратів. Адже я займалася волонтерською роботою в Агенції місцевого розвитку та продовжую це робити. Але ми абсолютно не спонукали Рому зробити такий вчинок. Звісно, він радів, що у нього є квадрокоптер, що можна ним управляти та відстежувати на телефоні природу, вигляд нашого селища з висоти пташиного польоту. Тож коли Рома сказав нам, що прийняв таке рішення, ми були розчулені та підтримали його. Ще ж він сам, без нашої допомоги написав захисникові лист. 

Аби підтримати Збройні Сили України, внести свій внесок у перемогу нашої країни над російськими окупантами, 29 квітня, у Всеукраїнський день футболу, у Теофіполі на стадіоні «Юність» відбувся благодійний футбольний матч між давніми сусідами та друзями ФК «Іскра» (Теофіполь) та ФК «Случ» (Красилів).  Оганізаторами цього заходу стали голова ГО «Федерація футболу Теофіпольщини», директор КУ «Теофіпольський стадіон» Василь Сторожук та відділ культури та туризму Теофіпольської селищної ради.

Літописці, які є свідками певних подій, описують історію, а історики її  вивчають та трактують. Це розуміє кожна освічена, цивілізована людина. Але як осягнути світову історію, або хоч би історію свого народу або держави, коли на кожний цивілізаційний період накладаються, формуються, передаються або губляться назавжди безкінечні щоденні події?

Кожний народ, нація чи держава в певні періоди свого становлення були змушені пізнати як героїчні моменти, так і ганебні. І все це вирує, міняє форми, вибухає небаченою енергетикою і свідомістю або ницістю думки, жорстокістю та підлістю.

Читаючи дописи Олени Станчук у «Житті Теофіпольщини» вкотре переконуємося, що вона не знає або не хоче знати, що Московський патріархат наприкінці 1991 року надав Українській Православній Церкві більше прав та свобод, але залишив її у своєму підпорядкуванні. Москва ніколи б не віддала церков, які знаходяться на території України. І сьогодні дійсно унікальний шанс – всі зняли маски і ми бачимо, хто є хто. Московський патріарх Кіріл благословив московську владу та російських військових на війну з Україною. Вислів «якщо ми не візьмемо Україну силою, то візьмемо через церкву» належить саме Кірілу.

Травень 2022 року, триває героїчний спротив Збройних Сил України орді російських загарбників. Наближається вшанування найбільш скорботних дат у світовій історії – 8 та 9 травня, Дня пам'яті та примирення, Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. Війни, яка принесла горе чи не в кожну українську родину, в кожне місто, селище, село. Війна, про яку нагадують пам'ятники загиблим воїнам-землякам у селах та селищах Теофіпольщини. Війна, про яку нагадують у громаді  44 ДОТи, недобудовані бетонні споруди, частина Старокостянтинівського укріпрайону. Саме ця лінія укріплень мала стримати німецько-фашистську навалу по лінії старого радянського кордону 1939 року. Але, як виявилося, цей укріплений район до оборони не був готовий: вогневі точки не були обладнані, смуга загороджень, система траншей в проміжках між спорудами не була створена, гарнізон не був укомплектований, вогневі точки необхідним озброєнням не були обладнані. Про це йшлося у доповідній записці комісії зі штабу Південно-Західного фронту 1 липня 1941 року, а вже 3-5 липня бійці-червоноармійці в таких умовах намагалися зупинити поступ ворога. Всі вони загинули.