А де ж совість?

Два роки тому я, мати двох дітей, в кредит придбала плазмовий телевізор. Коштував він 8 тисяч, а довелося заплатити за нього аж 15 тисяч. Внески платила з дитячих грошей, бо ж виховую меншого малолітнього сина. Наприкінці минулого року вирішила встановити супутникову антену. Знайомі порадили мені звернутися до Андрія Туза зі Святця, мовляв, він це майстерно робить. Дійсно, цей чоловік встановив цю антену, в мене склалося про нього добре враження, хоч заплатила за це 2600 гривень. І от у березні цього року телевізор перестав вмикатися. На моє нещастя, я знову зателефонувала до Андрія Туза. Думала, може, він порадить, до кого звернутися. Однак той сказав, що зараз таки приїде, забере телевізор та передасть його на ремонт у Хмельницький. Було це 22 березня, за 20 хвилин він приїхав, не хотів брати навіть коробки, та за мого наполягання все ж таки погодився її взяти. Кілька разів до нього дзвонила, цікавилася, бо ж річ для мене була дуже дорогою. 27 березня, це була субота, він подзвонив до мене, сказав, що телевізор вже поремонтували, це коштує 2800 гривень, плюс дорога, бо буде їхати у вівторок на базар в Базалію, то щоб я наготувала 3000 гривень. Я була в шоці, бо на таку суму не сподівалася, одразу запідозрила, що тут щось не так. Питаю, чому ж до мене не передзвонили, не повідомили, що саме потрібно поремонтувати чи замінити, у що мені цей ремонт обійдеться?

Знайшла я іншого майстра з Теофіполя, той сказав мені, що цей ремонт коштує лише 600 гривень. До того ж дізналася, що не був мій телевізор у Хмельницькому, а в Святці. І от у вівторок Туз заїхав до мене, включив телевізор. Я і питаю, що у ньому мінялося, скільки коштує, де чек з печаткою, де гарантійний талон? А він бере на візитівці пише, що гарантія на три місяці. А кому ж я без печатки той талон покажу? Що, хотів на мені нажитися? А де чек? Кажу, що платити таку суму не буду, я ж понадіялася, що маю справу з порядною людиною. Поїхав він, потім ще кілька разів дзвонив, обзивав мене. Через три тижні дзвонить, каже, приїжджай на базар, є чек. Правда, сам приїхав до мене додому, показав мені чек без печатки. Звісно, я нічого не заплатила. Пройшло трохи часу, як увечері, в 11 годин, приїжджає до мене його племінник Микола, каже: плати 1200 гривень (вже не три тисячі!), що чеків він не видає. Почав мене ображати, обзивати. Я викликала поліцію. При поліцейських стали виясняти, ще ж той на свого дядька став нарікати. Я написала розписку, що плачу 1200 гривень, і, не дай, Боже, якщо ще хтось до мене приїде вимагати грошей.
Не могла я заспокоїтися, хоч ці люди сильно потріпали мені нерви. То ж нещодавно була на базарі, підійшла до Туза, хотіла його засоромити, бо ж явно хотів нажитися на мені, жінці, яка сама виховує двох дітей. А він і каже, давай мені ще 1500 гривень і розійдемося. Увірвався мені терпець. Хочу, щоб всі знали, яка ця людина недобросовісна, як за рахунок інших, шляхом обману наживається.
Людмила Цінівська, село Гаврилівка