Погода

Свято кожного з нас


28 червня країна відзначила державне свято - День Конституції України. 22 роки тому, 28 червня 1996 року, було ухвалено Основний Закон – Конституцію України. Вона стала реальним і дієвим фундаментом розбудови незалежної демократичної держави як повноправної учасниці світового співтовариства. Ця подія є важливим етапом на шляху конституційного процесу в Україні, який триває досі.
То ж напередодні Дня Конституції України в сесійній залі районної ради відбулись урочистості. Зі святом усіх привітав перший заступник голови райдержадміністрації Петро Вільшинський.
У своєму виступі він наголосив, що обравши шлях незалежного розвитку і закріпивши це в Конституції, Україна підтвердила своє прагнення розвивати і зміцнювати демократичну, соціальну, правову державу. Це свято кожного з нас, бо ж Основний Закон нашої країни гарантує та забезпечує права і обов’язки громадян, є головним гарантом державності і демократії, незалежності і соборності України.

Чи безпечний наш пляж?


У районній газеті “Життя Теофіпольщини” за четвер 28 червня 2018 року я натрапив на статтю “А вимоги до пляжів такі”. Прочитавши її, я вирішив відвідати наш Теофіпольський пляж, так звану « косу» і подивитися, чи є тут хоч щось з того, що необхідне. У вівторок, коли вже випогодилося, я пішов до ставу. Повернув стежкою на «косу» і зрозумів, що якби не сітка для гри у волейбол, лавочки і пісок , то це місце виглядало б як звичайний берег. Частина пляжу поросла травою, пісок закидало гілками і листям. Пройшов далі і побачив ту саму картину. Скрізь гілки і листя, а кабінка для перевдягання має не дуже гарний вигляд. Найперша вимога до пляжу - чистота. Отож, пісок потрібно прочищати від сміття, боронувати поверхневий шар пляжного матеріалу з видаленням заглибленого у пісок сміття, не рідше один раз на день, у нас хоча би раз на тиждень. Хто це повинен робити?

ФК «Іскра» серед лідерів

  В минулу суботу завершилось 1 коло Чемпіонату області з футболу у Прем’єр-лізі. Наша «Іскра», яка після тривалої перерви знову дебютувала в цьому турнірі, посідає почесне 2 місце, поступаючись ФК «Случ» (Красилів). В останньому турі 1 кола ФК «Іскра» приймала ФК «Случ» (Старокостянтинів), але в запеклій боротьбі, під дощем не змогла здобути перемогу. В результаті «суха» нічия  0:0. В іншому матчі лідери ФК»Случ» з Красилова без особливих проблем на своєму полі обіграли ФК «Дунаївці» з рахунком 4:1. Матч ФК «Фортеця» (Кам-Подільський) та ФК «Хмельницький» завершився переконливою перемогою господарів з рахунком 3:0.

А де ж совість?


Два роки тому я, мати двох дітей, в кредит придбала плазмовий телевізор. Коштував він 8 тисяч, а довелося заплатити за нього аж 15 тисяч. Внески платила з дитячих грошей, бо ж виховую меншого малолітнього сина. Наприкінці минулого року вирішила встановити супутникову антену. Знайомі порадили мені звернутися до Андрія Туза зі Святця, мовляв, він це майстерно робить. Дійсно, цей чоловік встановив цю антену, в мене склалося про нього добре враження, хоч заплатила за це 2600 гривень. І от у березні цього року телевізор перестав вмикатися. На моє нещастя, я знову зателефонувала до Андрія Туза. Думала, може, він порадить, до кого звернутися. Однак той сказав, що зараз таки приїде, забере телевізор та передасть його на ремонт у Хмельницький. Було це 22 березня, за 20 хвилин він приїхав, не хотів брати навіть коробки, та за мого наполягання все ж таки погодився її взяти. Кілька разів до нього дзвонила, цікавилася, бо ж річ для мене була дуже дорогою. 27 березня, це була субота, він подзвонив до мене, сказав, що телевізор вже поремонтували, це коштує 2800 гривень, плюс дорога, бо буде їхати у вівторок на базар в Базалію, то щоб я наготувала 3000 гривень. Я була в шоці, бо на таку суму не сподівалася, одразу запідозрила, що тут щось не так. Питаю, чому ж до мене не передзвонили, не повідомили, що саме потрібно поремонтувати чи замінити, у що мені цей ремонт обійдеться?

Подарували краплину щастя


В Новоіванівці десь з 50 жилих садиб. Мальовниче село, потопає у вишневих садках, та людей все меншає. Добре, в кого сім’я, тому легше лад давати, і в хаті, і на городах, і в хліві. А самому вік доживати – велика біда. Та все ж життя прекрасне, і в ньому бувають світлі миттєвості.
Не думала, не гадала Ганна Прокопівна Максим’юк, що в день її 95-річчя, 27 червня, звеселиться душа, наповниться радістю та благодаттю. Не має ж вже від кого щастя чекати. Настраждалася, натрудилася за своє довге життя, та ще тримає її Бог на білому світі. У війну була в Німеччині, не думала, що колись наїсться, що виживе, додому вернеться. В колгоспі наробилася, в ланці, на нормі гектари буряків гнала, і зимою робота була, ніхто не відлежувався. Тяжко ту копійку було заробити. Мала чоловіка, був Іван Михайлович комбайнером, вже 5 років, як нема його. Не було в них дітей, то ж зосталася сама в чотирьох стінах. Ото тільки, що до собачки Руді та кицьки Уляни обізветься, до курей та курчат.