Наше містечко минулого року відзначило 600 років від першої писемної згадки. Тоді воно носило назву Білий Камінь. Насправді, цю територію люди заселили в епоху пізнього палеоліту. Старожили, які проживали біля річки Полква, згадують про знахідки кремнієвих знарядь праці із візерунками. У мулі річки та місцевого ставка можна і сьогодні знайти ці артифакти.
Давнє поселення було переважно на правому березі в напрямку Михнівки. Теперішня територія творилася польськими та єврейськими переселенцями із 16-17 століть. Цікаво, що в кінці ХІХ століття згідно перепису у нашому містечку проживало 60 % євреїв і до 30 % поляків. Але Білий Камінь, , як і містечка Траволинь (Шибена) та Лебедин (Поляхова) існували в часи Київської Русі. Але напади кочівників з початку Великого переселення народів примусило місцеве населення копати підземелля, яких повно у Теофіполі, або переселитися в інші безпечні краї. Я вражена тим фактом, що в Галичині було теж містечко Білий Камінь, а в Львові є теж річечка Полква.
Досліджено радянський період нашого поселення, єврейський та польський впливи, , але немає повного дослідження життя української спільноти, яка зберігає генетичний код. Сьогодні нищиться та не цінується наша історія. Багато велося розмов про створення у Теофіполі краєзнавчого музею, але нічого не було створено. Ми мали пам'ятки єврейської культури: синагогу зруйновано, зараз нищиться будинок єврейського колгоспу, якому понад 100 років. Знищена пам'ятка ХVІІІ століття – костел Святої Трійці, збудований власниками містечка Яблуновськими, які дали йому назву Теофіполь. Сьогодні наша влада тішиться будівлею ЦНАПу, який будується на місці костелу та монастиря Тринітарного ордену, але приховує правду про рештки поховань. А на цьому місці була похована Теофілія Яблуновська-Сапєга. Притому, що гострої необхідності бувати новий ЦНАП абсолютно не було, адже ЦНАП вже є, та й співфінансування немале, а це наші з вами кошти.
Та щасливе життя, плюндруючи кістки предків, не побудувати. Ми вже забули, що поблизу приміщення дитячої музичної школи була територія православного Покровського храму та цвинтаря, знищеного в 30-их роках минулого століття. У цьому храмі знаходилося забальзамоване тіло доньки останнього власника нашого містечка – Стаховського. Шкода, що Теофіпольська селищна рада не проводить громадських слухань, не радиться з людьми при прийнятті важливих рішень.
Тому пропоную зібрати краплі історії та культури нашого краю. Пам'ятаймо, що знищивши генетичний код, знищується нація, знищується держава. Найдорожче в нас – це честь і гідність, які варто берегти. Маємо любити та цінувати свою землю, бути відповідальними за свою долю та вибір.
Український дослідник Геннадій Ніколаєнко досліджує Межигірський монастир (територія маєтку колишнього президента Януковича). Він прагне створити Національний український Пантеон козацької слави, оскільки на тому місці було поховано більш тисячі еліти українського козацтва та духовенства. Дослідник вважає, що саме на цій території монастир був започаткований ще Володимиром Великим.
Можливо, і нам потрібно збудувати свій пантеон історичної пам'яті українців та не глумитися над кістками людей, які творили історію краю, служили громаді, допомагали виживати простим українцям.
Прости, Господи, за наше невігластво і пошли мир та благословення. Шануймося, збираймо крихти нашої історії.
Олена Станчук, вчителька історії Теофіпольськоїї ЗОШ І-ІІІ ступенів № 1
