Погода

Долучилися до


волонтерської акції

Тиждень тому клуб за інтересами людей поважного віку “Скарбниця” при Теофіпольському центрі культури та дозвілля записав ще одну цікаву сторінку в свою роботу. Актив клубу в складі Валентини Романович, Анатолія Стучинського, Володимира Кобери, Галини Панаріної, Антоніни Гаєвської, Людмили Мамиш, Олени Левицької, Андрія Рудюка, Володимира Рубашевського відгукнулись на пропозицію наказного отамана Тернопільського крайового коша Українського козацтва генерал-хорунжого Володимира Мосейко приєднатися до волонтерського руху з відправкою на Схід України воїнам ООС продуктів харчування, теплого одягу, речей першої необхідності для захисників Вітчизни. До нас приєднались уже постійні учасники клубу “Скарбниця”, жителі селища Раїса Соловійчук з чоловіком Степаном Тимофійовичем, Лідія Квасюк, Олена Стасюк, Ніна Магдійчук, Борис Пислар, голови первинних ветеранських осередків сіл Підліски, Гаврилівка - Віктор Семенюк, сіл Кунча, Дмитрівка - Олександр Стучинський, сіл Карабіївка, Котюржинці - Іван Шевчук. За кілька днів вони пройшлись по людях і спільними зусиллями було зібрано біля 40 ящиків з продуктами харчування, а це більше півтони високоякісних продуктів. Ми - актив клубу людей за інтересами “Скарбниця”, без перебільшення, були приємно здивовані, адже лише за нашими списками, ось ці вищевказані наші помічники, долучили до благородної справи близько 80 жителів нашої територіальної громади.

Здорова та щаслива в родині онука

Уже три роки, як Ніна Романівна живе у Новоставцях. Коло онука Руслана, його дружини Тетяни, коло правнучок. В теплі та затишку, оточена турботою та любов’ю. Туляться до прабабусі шестирічна Діана, п’ятирічна Софійка, вона ж глядить восьмимісячну Ангелінку, поки їх матуся справляється з домашніми клопотами.
А пролетіло життя Ніни Романівни у Воронівцях. Народилася вона 6 листопада 1936 року у родині колгоспників. Мати Марія Юхимівна працювала різноробочою, батько Роман Савович був машиністом молотарки. Пам’ятає, як тяжко було пережити голод 1947 року, як хотілося їсти, здавалося, що ніколи не буде цьому жахіттю кінця. Семирічну школу закінчила у Воронівцях, у восьмий клас ходила у Святецьку школу. На цьому її   наука скінчилася, треба було заробляти на життя, тож далі пішла робити в колгосп. Спочатку була свинаркою, потім трудилася в ланці, на буряках. Через те, що була спритною та сумлінною, призначили її ще й ланковою.