Здорова та щаслива в родині онука
Уже три роки, як Ніна Романівна живе у Новоставцях. Коло онука Руслана, його дружини Тетяни, коло правнучок. В теплі та затишку, оточена турботою та любов’ю. Туляться до прабабусі шестирічна Діана, п’ятирічна Софійка, вона ж глядить восьмимісячну Ангелінку, поки їх матуся справляється з домашніми клопотами.
А пролетіло життя Ніни Романівни у Воронівцях. Народилася вона 6 листопада 1936 року у родині колгоспників. Мати Марія Юхимівна працювала різноробочою, батько Роман Савович був машиністом молотарки. Пам’ятає, як тяжко було пережити голод 1947 року, як хотілося їсти, здавалося, що ніколи не буде цьому жахіттю кінця. Семирічну школу закінчила у Воронівцях, у восьмий клас ходила у Святецьку школу. На цьому її наука скінчилася, треба було заробляти на життя, тож далі пішла робити в колгосп. Спочатку була свинаркою, потім трудилася в ланці, на буряках. Через те, що була спритною та сумлінною, призначили її ще й ланковою.
Як було їй 21 рік, вийшла заміж за хорошого хлопця, комбайнера Івана Латюка. Невтомно працювали,збудували хату, народили та виростили синів Василя та Олександра, дочку Галину, давали лад в обійсті. Збігали літа, подружили дітей, дочекалися 8 внуків та 10 правнуків.
Та у травні 2019 року після тривалої хвороби відійшов у засвіти чоловік Іван Корнійович. Дуже важко пережила цю втрату Ніна Романівна, адже прожили разом 62 роки, спільно ділили і радість,і незгоди. Тож відчувала себе самотньою, ніби хтось вирвав з грудей половинку серця. Як на дев’ятий день були поминки, запросив її онук Руслан жити до себе.
І хоч 6 листопада виповниться її вже 85 років, та ще моторна, чіпка, кукурудзи натеребить, перебере часник та цибулю. Без діла не сидить. А як народилася Ангелінка, одинадцята з її правнуків, взяла на себе частину турбот про це миле малятко. Та й добре, велика ж підмога Тетяні.
- От взяло так повернулося моє життя, - каже Ніна Романівна, - почуваю себе здоровою та щасливою. Дуже дякую за це моїм онукам, Русланові та Тані. Хай береже їх Бог, бо дуже вони добрі та милосердні. Тішуся, що вони мають роботу, Руслан працює водієм у Філії «Рідний край», Тетяна вчителює у Новоставецькій гімназії. Я ж скільки зможу, буду їм допомагати.
А родина Руслана Латюка щиро вітає бабусю з її поважними літами. Всі зичать її гарного здоров’я, хорошого настрою,спокою на душі. Бо вона того варта.
А.Джус
