Щиро вітаємо усіх шанувальників нашого інформаційного тижневика «Життя Теофіпольщини», колишніх і нинішніх співробітників редакції та поліграфістів, більш, як тритисячний загін передплатників і читачів улюбленого в нашому краї часопису із славним ювілеєм! Так і хочеться промовити, що нашій матусі і бабусі 14 червня виповниться 90 і вона розміняє сотку.
Як розповіли Теофіпольській громаді у 20 та 22 номерах за 20 травня та 3 червня цього року наші колеги-спілчани Валентин Дузяк та Володимир Рубашевський, прожиті роки газети «Ленінський шлях», «Червона зірка», «Життя Теофіпольщини» мали свої відтінки. Бо були і світлі, і сірі, і чорні дні. Одне слово, були непростими. У роки Другої світової – Великої Вітчизняної війни, через окупацію території фашистськими зайдами, газета не виходила. Згодом, через призму різних реорганізацій - закривалася. Але знову відродилася і жила, хоча за фінансової підтримки влади, яку пізніше майже втратила. Після роздержавлення газета існує завдяки читацькому загалу та передплатникам, які підтримують її плавання в бурхливому океані інформаційних подій. І, наперше, самореалізувалась через золотий професійний рівень невеличкого, але творчо обдарованого колективу – шанувальників друкованого слова.
Були періоди важких пошуків концепції газети, її творчого кредо, пошуків місця і як районки з триразовим виходом на тиждень у великій сім'ї ЗМІ подільського краю, на теренах і Української держави. Можливо найважчим був пошук «свого» читача, шляху до його розуму та серця. Існував шлях примусу – треба виписати районку! І лежала вона купами та покривалась пилом на стелажах у різних конторах. Був такий період. Головний підсумок тих та нинішніх років - - газета, за відгуками свого читача, вдалася. Про це свідчить і сам наклад, зростання читацького загалу.
Тут необхідно підкреслити – вдача популярності тодішньої районки віддзеркалювалася активністю все більшої і більшої сім'ї робітничих та сільських кореспондентів. А невдачі? І їх було чимало.
Часто-густо на сторінках газети ще потрапляли малоцікаві матеріали, сірі, низької якості та літературної цінності. Майже весь штат редакції набував певних знань у вузах.
Існувала, так звана, кількісна норма здачі рядків. Була тоді і штурмівщина: «стук-грюк аби з рук». Справедливі претензії ми висловлювали на власних планерках один одному, бо були оглядачами, за злободенність, тематику і географію подачі матеріалів. Були і міжрайонні творчі змагання. Траплялися і непорозуміння, хоча їх всіляко старалися уникати, коректорські та поліграфічні помилки. На останніх ми вчилися працювати краще і такі уроки йшли всім на користь.
Ми твердо стояли на журналістських позиціях. Прагнули зробити газету без огріхів. У цьому нам допомагали і самі дописувачі, автори кількох тисяч листів, у яких було чимало цінних порад, пропозицій, конструктивних критичних зауважень. Ми були вдячні за таку допомогу, за доброзичливе ставлення до газети, за підтримку.
Тому, коли мова заходить про позаштатний актив райгазети, то тут варто назвати, найперше, Герша Трахтенберга і Володимира Павлова, Любов Сторожук і Тетяну Жарчинську, Давида Воляника і Володимира Шалана, Надію Архипович із Теофіполя, Ганну Бомберук із Лютарівки, Устима Бондаря, Василя Воробчука та Григорія Лебідя із Гальчинець, Миколу Повха із Мар'янівки, Леоніда Осецького із Волиці, Петра Стріхара із Новоставець, Сергія Іванюка та Олександра Пасічника із Волиці-Польової, Павла Бабія та Ганну Іванюк із Шибени, Ананія Каштана та Лесю Каштан із Човгузова, Івана Степанишина з Поляхової, Миколу Семенюка із Бережинець, Петра Хомута із Воронівець, Галину Нідерман і Марію Шатульську із Базалії, Родіона Федонюка з Олійників, Григорія Пасічника із Карабіївки та цілий ряд інших поціновувачів слова.
Довгий час радували своїми повідомленнями,(а дехто пише й донині) Володимир Лисюк із Рідки, Клавдія Дідур, Лідія Гуменюк, Володимир Романюк, Віра Пухніченко із Теофіполя, Володимир Поліщук та Тетяна Ящук із Волиці, Антоніна Мельничук із Михиринець, Зіновій Андрійчук із Колісця. Багато пишуть окремі педагогічні працівники ряду шкіл Теофіпольщини. Їм усім велика вдячність.
Як уже було сказано у попередніх номерах газети, що в процесі роботи творчо зростали наші журналісти. Усіх цементувала згуртованість і висока відповідальність, самодисципліна. Тому, коли виник первинний осередок спілки журналістів у складі Вадима Шептицького, Павла Пасєки, Тадеуша Островського, Валентина Дузяка і Володимира Рубашевського, змінилися погляди до своїх обов'язків решти працівників редакції. Доброзичлива заздрість сприяла тільки на хороший кінцевий результат. Кожен дорожив своїм друкованим словом, відточував творче перо, гартував його. Нині первинна територіальна організація НСЖУ у своїх лавах об'єднує 10 членів спілки журналістів, восьмеро – вихідці із «Життя Теофіпольщини» та телерадіокомпанії «Теофіполь». Двоє інших спілчан стали членами НСЖУ завдяки активній співпраці з місцевим друкованим органом, вагомий внесок у висвітлення актуальних питань розвитку краю.
А колишня літературна працівниця «Червоної зірки», згодом кореспондент-зав.відділом республіканського молодіжного часопису «Комсомольське знамя», а пізніше газети Верховної Ради України «Голос України», багаторічний член редколегії цього видання Людмила Коханець удостоїлась найвищої газетярської відзнаки держави. Вона стала «Заслуженим журналістом України», має ряд інших творчих відзнак. Так що нам є на кого рівняти свій крок. Усі ми раді такому злету Людмили Степанівни.
Наш інформаційний тижневик вступає у сотий рік свого творчого життя. Сподіваємося, що для цього є серйозні напрацювання редакції. Творчому колективу, віриться, вдасться ще вище підняти рівень друкованого слова. Впевнені, що матеріали будуть ще цікавішими, різноманітнішими, професійно якіснішими. І, головне, гідні свого читача. Тут знадобиться і наполеглива праця активу. До думки шанувальників газети слід уважно прислухатися. Отож, через десяток років, знову при зустрічі, скажемо один одному, що наш друкований літописний орган по праву виконує свій прямий обов’язок - колективного організатора.
Йому і широка дорога, й висока громадянська думка читача.
Андрій Рудюк, голова територіальної організації Національної спілки журналістів України
