З районкою усе життя
А вперше, як кажуть, познайомився із нею наприкінці 50-років, коли працював на будівництві школи у Теофіполі, оскільки стара згоріла. Редактором тоді був дуже розумний і грамотний чоловік Андрій Михайлович Мацюк, який пізніше довгий час працював секретарем райвиконкому. А кореспондентом Анатолій Михайлович Куречко, справжній журналіст, якого через деякий час забрали редактором у Білогір'я, пізніше працював у Деражні, Хмельницькому. Газета тоді мала назву «Ленінський шлях».
Пізніше газета називалася «Червоною зіркою» і я теж дуже добре пам’ятаю її, бо, по закінченню інституту у Тернополі повернувся у Теофіполь. Справжня співпраця із районною газетою почалася у мене тоді, коли я почав працювати завідуючим кабінетом політосвіти райкому партії. Не раз згадую наші спільні рейди у колгоспи району. Дивувався тоді журналістській майстерності Вадима Шептицького,Павла Пасєки, Валентина Дузяка, Михайла Червоного, Тадеуша Островського, фотокореспондента Бориса Глов'юка. А ще часто згадую тодішнього водія Миколу Пейду, справжнього весельчака, гумориста, який завжди піднімав нам настрій, незважаючи на погоду чи обставини, в яких часом опинялися. Адже не всі і не завжди нам були раді, бо окрім хвальби часто на сторінках газети друкувалося чимало критики. Серед друкарських працівників найбільше запам’ятав Миколу Чернія, Світлану Міходуй.
Добре пам’ятаю, коли газета змінила свою назву і стала «Життям Теофіпольщини». Але, якби вона не називалася, вона завжди була бажаним гостем у моїй оселі. Наша сім'я завжди передплачувала чимало періодичних видань. Передплачуємо немало і зараз. Але і тоді, і зараз, першою в руки я беру нашу газету. І не тільки я, але й моя дружина Лідія Миколаївна, внучка Настя хочуть її теж прочитати першою, отож інколи в нас у цьому плані виникають невеличкі суперечки. Отож, якщо не встиг першим, тоді починаю читати «Експрес», «Добрий господар» чи «Поради лікаря». « Життя Теофіпольщини» читаю від «корочки до корочки». І передплачую кожного року її відразу на 12 місяців. Хочу сказати, що газета зараз дійсно «жива», піднімає на своїх сторінках чимало цікавих питань, не боїться зачепити владу. Вона справді народна, бо пише про проблеми простих людей. А ще тут можна знайти чимало порад. Люблю сторінку із вітаннями, адже я, як кажуть, старожил, отож знаю в районі багатьох людей.
Щиро вітаю усіх працівників газети, ветеранів із наступаючим святом. Доброго усім здоров'я, злагоди у сім'ях, достатку і миру.
Степан Цибуля, вчитель-пенсіонер, великий шанувальник «Життя Теофіпольщини»
