Планомірне знищення

українського села

І що воно виходить? Адже широко розрекламована «слугами народу» програма кінця епохи бідності перетворилася в епоху некомпетентності, бездарності і дрімучих злиднів для народу. Найбільше від цього страждають селяни. На всіх ЗМІ представники влади так забрехалися, що, напевне, вже самі вірять у те, що кажуть. Вони вихваляють свого «великого та мудрого», дивлячись постійно у свої смартфони, можливо, там закладені «темники», за якими його і славлять. Висновок двох років керівництва «слуг»:багаті в рази стали багатшими, бідні стали злиденнішими.
Якщо звернутися до світової практики, то Польщу, наприклад, із економічної кризи вивели дрібні сільськогосподарські виробники, а також малі та середні фермерські господарства.
Чому в нас такого не можна зробити? Бо у влади немає ні політичної волі, ні елементарного розуміння.

Сумної пам’яті вождь, мумія якого лежить в мавзолеї біля Кремля, дуже не любив селян. Цим шляхом йде і нинішня влада. За що вона так ненавидить селян? Перед ними закрилися всі системи перспективних ліній: ні роботи, ні субсидій, ні перспективи обробляти свій земельний пай, як це існує в Польщі, а, найголовніше – утримувати єдине для багатьох джерело доходів – корову. Бо вона єдина приносить раз на місяць сяку-таку копійчину.
Та на лихо, ті, що при владі, на мою думку, навмисне чи з безпорадності позбавили селян пасовищ. Мотивація: сільські голови не довели справи до кінця, не узаконили сільські пасовища. Це вдалося зробити лише трьом, пробивним, особливо наполегливим. Всім іншим це просто не дозволили зробити обласні чиновники з Держгеокадастру.
Увага! Ось звідки починається ознака геноциду для великої групи населення. І. звісно, кримінальна складова. Якщо реєстрація повинна була відбутися, то чому затягували процес, не примушували сільських голів зареєструвати пасовища, присвоїти їм кадастрові номери?
Всі події мають причинно- наслідковий характер. Простіше: хто від події виграв? В даному випадку – кому дісталася земля пасовищ? Хочу зазначити, що наша Теофіпольська ОТГ до цих подій немає ніякого відношення, адже з пасовищами все було вирішене ще до її утворення та виборів. Бо, ж оскільки пасовища були виведені за межі населених пунктів, їх розпаювання проводилися в обласному управлінні Держгеокадастру. Мало хто з посполитих про це знав. Взнали, коли з’явилися власники з документами та загнали трактори. Знаю, що громади сіл сподівалися, що влада їх захистить, тому опір чинили незначний. Роблю висновок: людям потрібно об’єднуватися та боротися за право на життя.
От позаминулого четверга, 20 травня, на пасовищі між Ільківцями та Колісцем було справжнє видовище. Власник пригнав трактор, люди вийшли на акцію протесту. Приїхали поліцейські з табельною зброєю та автоматом Калашникова. То люди, що, злочинці? Чи в нас вже диктатура, як в Білорусі? Автомат проти людей, які хочуть гідно жити, мати де випасати худобу?
Тож проходить планомірне знищення українського села, а «слуги народу» це спокійно споглядають. Села їм не треба.
Зіновій Андрійчук, село Колісець