Навіки залишився

у нашій пам’яті

Плаче свічка, плаче небо, плачуть люди…
І від болю рветься серце на шматки…
Серед нас, живих, не буде їх, не буде..
Вічна пам’ять вам, герої - земляки!
Молюсь за тебе, Україно! Молюсь за тебе кожен час!
Бо ти у нас одна-єдина, як рідна мати ти для нас!
Молюсь завжди, щоб у нас в країні ніколи не було війни!
Плине час…Швидко, непомітно, безповоротно… Він, немов перевіряючи на міцність, піддає нас новим і новим випробуванням. Немає нічого важливішого, ніж життя людини, а життя, яке віддане за свою Батьківщину, набуває величного сенсу. На Сході України гримлять вибухи й свистять кулі. Страшні звістки стукають у двері, викликаючи розпач і невгамовний біль у душах рідних та близьких. Серця справжніх героїв завмирають, завмирають, як сама Україна, яка тоне в жалобі за своїх синів.
Біль утрат у зоні АТО/ООС тривожить щодня душу кожного українця. Мужністю, хоробрістю та відчайдушністю відзначилися наші земляки, котрі сміливо та гідно боронили кордони держави, захищаючи матерів, жінок, дітей, кожного з нас, рідну землю.

15 жовтня 2015 року сколихнула страшна новина наше село. Трагічна звістка чорним птахом забилась у вікно Павліни Петрівни Олійник. Чорним крилом вона впала на обійстя матері героя.
Скінчилось земне життя їхнього сина Петра. Ще зовсім молодий… Він міг би зробити чимало добра на благо своєї Батьківщини, села, родини. Але…
Загинув її первісток Петро, старший стрілець мотопіхотного взводу.
Народився Олійник Петро Володимирович 20 червня 1980 року в селі Святець. З 1987 по 1998 рік навчався у Святецькій ЗОШ І-ІІІ ступенів. У 1998 році був призваний до лав Збройних Сил України. Обов’язкову службу проходив при внутрішніх військах Донецької області.
6 квітня 2002 року повернувся додому молодим сержантом. Згодом став працювати у рідному селі на фермі. Тихий, спокійний, трудящий, безвідмовний. Він нікому не робив шкоди, завжди слухав людей, допомагав усім.
Петро Олійник був людиною із щирим і добрим серцем, людиною, яка любила свою землю і свою Батьківщину. Саме тому, коли принесли 27 квітня повістку, він, не вагаючись, пішов захищати рідний край. Він справжній Герой.
29 квітня 2015 року призваний на військову службу по мобілізації до складу в/ч А 4152 с.Нова Любомирка Рівненської області, де протягом одного місяця проходив навчання.
У червні відбув на передову зони проведення АТО у званні старший стрілець 1-го окремого мотопіхотного батальйону ( 14-а окрема механізована бригада).
Життя молодого бійця обірвалося 15 жовтня 2015 року біля населеного пункту Красногорлівка Донецької області внаслідок вогнепального поранення.
Указом Патріарха Київської і всієї Руси -України №10616 від 26.02.2016 р. за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Олійника Петра Володимировича, солдата, посмертно нагороджено Медаллю «За жертовність і любов до України».
Трагедія родини Олійників – це трагедія нашого села, нашої держави. Він обіцяв повернутися, бо не міг не піти. І влітку святкував би своє 36-річчя. Та доля вирішила інакше …
Усі ми пам’ятатимемо Петра Олійника як доброго, щирого, працьовитого односельця, а головне – патріота своєї країни. Адже він виконав свій обов’язок перед Батьківщиною, захищаючи нас. Таким він був, таким він є, таким він залишиться навіки.
Про Петра Олійника завжди нам нагадуватиме меморіальна дошка на його честь на фасаді нашої Святецької школи. А тепер на третьому поверсі школи, у залі бойової слави, з’явився і куточок його пам’яті. Сталося це з ініціативи учасників АТО-ОСС з нашого Святця. Зібрали 19 хлопців, побратимів Петра, 1668 гривень, заплатили вар-тість роботи в одній художній майстерні Тернополя. Зробили добру справу. За це їм – велика подяка.
Валентина
Романовська,
педагог-організатор Святецької ЗОШ І-ІІІ ступенів