Пам’яті ветерана

4 листопада минуло п’ять років, як пішов із життя колишній голова районної ради ветеранів, Почесний ветеран України, Почесний голова районної ради ветеранів, воїн-фронтовик Віктор Омелянович Лебединський. У пам’яті жителів району він назавжди залишився і як мудрий сіяч розумного, доброго,вічного, і як хлібороб-трудівник. Адже був Віктор Омелянович у свій час і вчителем, і керівником господарства. Та, найголовніше, був мудрою, виваженою людиною, великим інтелектуалом. А ще завжди мав високу громадянську позицію, яку, пішовши на заслужений відпочинок, реалізовував у роботі з ветеранами війни і праці, дітьми війни, пенсіонерами, інвалідами. 25 років очолював Віктор Омелянович ветеранську організацію, віддаючи цій роботі усі свої сили і великий досвід. Він мав хист керівника, а ще, будучи людиною доброї і щирої душі, щиро вболівав за кожного ветерана, старався всім допомогти. Часто згадував і розповідав про свій бойовий шлях. А він був у нього непростим.

Із боями пройшов від м. Круп’янська Харківської області до м.Ужгорода, брав участь у звільнені 16 областей України, воював на трьох українських фронтах 3, 1, 4 в складі 18-ї армії 146-ї гвардійської Київської артилерійської бригади, 631 окремого артилерійського дивізіону. Воював у Карпатах, закінчив війну у Чехословаччині біля м .Праги.
Після війни служив на Кавказі у званні старшого лейтенанта. Демобілізований з Армії 6 березня 1947 року.
За мужність і відвагу у боях з німецько-фашистськими загарбниками та за трудові досягнення нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора, Вітчизняної війни ІІ ст, , «За Перемогу», «За мужність», «За заслуги», медалями «За отвагу», «За освобождение Праги», «За перемогою над Німеччиною», і ще вісьмома медалями та 20 – ювілейними, багатьма грамотами, подяками керівництва району, області, України, значком «Відмінник народної освіти». За сумлінну роботу його портрет заносився на районну та обласну Дошку пошани. Мав військове життя – полковник.
Великий вклад Віктора Омеляновича у становленні районної ветеранської організації. Він, незважаючи на свій похилий вік, був ініціатором багатьох добрих справ, які завжди доводив до кінця. Часто виступав перед громадськістю селища на різних масових заходах, мітингах, порушував наболілі проблеми ветеранів і завжди робив все, щоб допомогти їх вирішити. Завжди мав свою думку, нікому не боявся казати правду у вічі.
А ще був Віктор Омелянович гарним сім’янином, люблячим чоловіком та батьком. Він щиро турбувався про свою сім’ю, безмежно любив сина Віктора та дочку Аллу, онуків, дружину Світлану Кузьмівну, яка була йому щирим другом і порадником. Саме її раптова смерть, напевно, і підкосила його здоров’я.
П’ять років вже немає з нами Віктора Омеляновича. Осиротіла ветеранська організація. Але ми часто згадуємо його і стараємося з честю продовжувати його справу. Він назавжди залишиться в наших серцях, як великий патріот Батьківщини, свого рідного краю, як великий працелюб, людина мужня і самовіддана.
Хай свята земля буде йому пухом. Ми пам’ятаємо вас, Вікторе Омеляновичу!
Районна рада організації ветеранів, президія ради