Культура робить

людину особистістю

Вікторія Мельник виступає у складі народного аматорського жіночого вокального ансамблю «Чарівниця» районного будинку культури вже два роки. Почуває себе щасливою, займається улюбленою справою, співає поруч з професійними виконавцями, знайшла тут справжніх, надійних друзів. Ще ж постійно в цьому підтримує, завжди на концертах вболіває за неї її найбільше щастя – донечка Ангеліна.
А народилася та виросла Вікторія на Тернопільщині, в селищі Дедеркали Шумського району. У родині гарно співав батько, передався їй голос у спадок, то ж змалку мріяла про сцену, хотіла стати співачкою.
- Я навчалася в музичній школі, - пригадує, - спочатку співала в хорі, потім навчалася грі на народних інструментах – баяні, акордеоні. В хорі мене не помічали, ще ж я боялася сцени. Але навчання в музичній школі мені багато дало, адже світ музики, пісенного мистецтва – неповторний, особливий, барвистий.

У середній школі я брала участь в багатьох літературних конкурсах, писала вірші, то ж своє майбутнє пов’язувала з культурою та мистецтвом.Але коли я була у восьмому класі, захворів тато. Я дуже переживала, дала собі слово, що стану лікарем і вилікую його. Коли закінчила школу, подала документи до медичного університету та до медичного коледжу. Вступила до Тернопільського медичного університету на платну форму навчання, але моїй родині це було не під силу, підростала молодша сестра, і їй треба було дати освіту. То ж до Дубненьського медичного коледжу мене зарахували поза конкурсом, запам’ятали мене по конкурсу «Ерудит», де я посіла третє місце. Вчилася я в коледжі із-задоволенням, співала в хорі. Тут на мене звернула увагу педагог по вокалу, брала мене співати в ансамблі. Потроху проходив страх перед сценою, бо, взагалі то, я смілива. Першою завжди йшла на екзамени, брала участь в олімпіадах з медичної освіти.
А як Вікторія закінчила коледж, вийшла заміж в Кунчу, так опинилася на Теофіпольщині. Спочатку працювала фельдшером у Колісці, а вже 10 років працює в Теофіпольській центральній районній лікарні. Була акушеркою в кабінеті гінеколога в поліклініці, мала чергування в пологовому відділенні. Оскільки працювала на декретному місці, її перевели в клініко-діагностичну лабораторію на посаду фельдшера-лаборанта. Довелося вчитися на лаборанта, було непросто, та вона справилася. Як жила в Кунчі, співала в ансамблі «Палаючі серця», було їй за двадцять, виглядала як школярка, була солісткою Кунчанського сільського будинку культури. Відзначав її директор Віктор Осадчук.
- Співала я другим голосом, - продовжує, - хоч у мене широкий діапазон. Якраз тоді наш прекрасний лікар-отоларинголог Юрій Іванович Семенюк видалив мені гланди, тембр мого голосу змінився, він став чистим і рівним.У цей час керівник «Чарівниці» Варвара Миронова в інтернеті запрошувала молодих дівчат прийти до них співати. Я їй написала, що вмію співати і прийшла. Як чудово, що все так склалося, бо ж Варвара Пилипівна стала моєю наставницею, порадницею, другом, мамою. Адже я аматор, і вона підказує мені, як краще зробити, гарно подати пісню. По-дружньому підтримали мене і Олена Щур, і Надія Постернак, а Наталія Шевченко навчила мене, як правильно брати високі ноти. То ж я всім дуже вдячна. Щиро дякую і директору районного будинку культури Таїсії Науменко, бо ж спонукала мене брати участь в конкурсах, а це інший, вищий рівень. А ще дякую Філімону Мовчану, який запросив мене у колектив «Забава бенд», тут я і солістка, і ведуча.
Отож, життя у Вікторії насичене, скрізь її треба встигнути. Та для неї це позитив, адже любить свою дуже відповідальну роботу, віддається мистецькій творчості, піклується про свою Ангеліну. Бо дівчинка вона обдарована, навчається у дитячій художній школі, бере участь у творчих конкурсах, має відзнаки.
А напередодні Всеукраїнського дня працівників культури та аматорів народного мистецтва Вікторія вітає колег зі святом та каже таке:
- Культура робить людину особистістю, незримою силою вона формує національну спільність, робить нас неповторними, несхожими на інших. Дякуючи невтомній праці,творчому неспокою та громадському подвижництву майстрів культури і мистецтв, доглядаються джерела духовності, правди і краси. І я щиро рада, що у цих вагомих здобутках є частка майстрів та аматорів Теофіпольщини.
Галина Тебенько