Погода
Теофіполь

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Деталі
Категорія: № 21 від 21.05.2020 року
Перегляди: 580

Хороший поліцейський

Ми живемо в особливий час, адже це постійна боротьба з інформаційними атаками, і право вижити у повсякденному напливі справ, і боязнь не захворіти будь-якими хворобами. А тут ще й пандемія коронавірусу, яка крокує світом. Але дуже добре, що є люди, які по-особливому тепло, з розумінням виконання свого обов’язку відносяться до нас, простих сільських людей, що часто потребують хоч би доброго слова. Ми, прихожани Свято-Михайлівської церкви УПЦ села Михиринці, Свято-Троїцької церкви УПЦ села Малі Жеребки, Свято-Успенської церкви УПЦ селища Базалія, радіємо від того, що дільничний офіцер поліції Олексій Горобець опікується саме нашими людьми.

Деталі
Категорія: № 21 від 21.05.2020 року
Перегляди: 511

Боремося з поширенням


коронавірусу

Хоч Кабінет міністрів України прийняв рішення про перехід з 22 травня до адаптивного карантину, який передбачає поетапне пом’якшення карантинних обмежень, пандемія COVID -19 триває. За даними Центру громадського здоров’я в Україні станом на ранок 20 травня 19230 лабораторно підтверджених випадків COVID-19, 564 померло, 5955 одужало, за останню добу зафіксовано 354 нових випадків.
В Хмельницькій області зареєстровано 292 лабораторно підтверджених випадки COVID-19. За даними ОДА: 73 людини одужало, 9 летальних випадків. Нові випадки захворювання розподілились так: один – у Шепетівському районі, один – у м. Старокостянтинові, троє – у Хмельницькому (з них 1 медпрацівник, 1 працівник поліції). Всі з кола контактних осіб лікуються амбулаторно. У Теофіпольському районі випадків інфікування не зареєстровано.

Деталі
Категорія: № 21 від 21.05.2020 року
Перегляди: 508

 САПЕР  З АНТОНІВКИ

Роки беруть своє і я частенько навідуюсь в медичні аптеки, аби придбати там необхідний для поліпшення здоров’я препарат. Тому нині маю чимало знайомих фармацевтів. Якось між мною і Нелею Костюк, яка працює в  аптечному кіоску центральної районній лікарні, відбувся отакий діалог:
- Бачила в друкованому часописі розповіді про воїнів-інтернаціоналістів Теофіпольщини, котрі брали бойову участь на невидимих фронтах неоголошеної війни в Афганістані. Під багатьма з них підпис автора – Володимир Рубашевський.
- Так, дійсно, - відповів я пані Нелі. – Факт залишається фактом.
- А чому ж тоді я досі не бачу там розповіді про Олексія Назарука з Антонівки? – ніби із здивуванням запитує співрозмовниця.
– Кажуть, що він – герой того часу й тих подій…

Деталі
Категорія: № 21 від 21.05.2020 року
Перегляди: 812

  ЯК СПОРУДЖУВАЛИ ПАМ’ЯТНИКИ

   воїнам-афганцям Г. Попружному і Ф. Франчуку в Теофіполі розповідає ініціатор цього благодійного дійства, справжній патріот, пенсіонер Андрій Костянтинович КОВАЛЬЧУК

  

- Розпочну з Гриші Попружного, бо мав честь бути в нього класним керівником у старших класах Теофіпольської середньої школи №1. Сам він був родом із сусіднього села Кунча, там і батьки його мешкали. Мама Параска Іванівна працювала в колгоспі, а тато Василь Олександрович – в райсільгосптехніці. Я з ними не був знайомим, але знав, що мати часто хворіє.

   Два їхніх сини – Григорій і Василь - зростали в колі сільських клопотів: праця на присадибній ділянці, догляд за домашньою живністю тощо. Адже батьки постійно були зайняті на роботі.

   Григорій був здібним хлопцем до всього, в тому числі і до навчання. Часто звертався до мене за науковою літературою і я йому допомагав. Якось так сталося, що Гриша став для мене ніби рідним сином. Душею горнувся він і до моєї сім’ї. То ж був для нас і сином, і братом…

   Після призову до лав Збройних Сил СРСР Гриша писав мені листи і ми всією сім’єю їх читали та давали йому відповідь на них.

Деталі
Категорія: № 21 від 21.05.2020 року
Перегляди: 533

Висока планка


Миколи Іванюка

 

22 травня голові ФГ «Карабіївське», керівнику відділку ТОВ «Україна-2001» Миколі Олександровичу Іванюку виповнюється 60 років. Пора зрілості та мудрості, гарний час для звершення задумів та планів. Бо є досвід, є вміння, є сила духу.
Міг би, як багато його ровесників, виїхати у якесь велике місто, й там шукати своє місце під сонцем. Та все життя прожив тут, у Карабіївці, у рідному отчому краю. Така йому судилася доля – бути вірним хліборобському ремеслу, берегти, плекати українське село.

Вже 20 років, як Микола Олександрович очолює ФГ «Карабіївське». До того 12 років був головою Карабіївської сільської ради, а починав свій трудовий шлях шофером, згодом був механіком, ватажком молоді у колгоспі «Арсенал». Завжди поважав та шанував сільських трудівників, знав, що успішне господарство тримається на їхній важкій, сумлінній праці. Довелося йому пережити нелегкі часи, коли не було коштів, коли не було чим заплатити податки та заробітну плату. Прийшло розуміння, що без застосування сучасних агротехнологій прибутку не буде. Бо що вкладеш, те й отримаєш. А буде прибуток – буде можливість підтримувати сільську громаду, заклади соціальної сфери.