Погода
Теофіполь

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Деталі
Категорія: № 6 від 6.02.2020 року
Перегляди: 663

Інженерний  тиждень

Традиційним вже стало, що учні Святецької ЗОШ І-ІІІ ступенів беруть участь у різних освітніх проектах. Ось і і цього разу наші учні початкової, середньої та старшої школи взяли участь з 13 по 17 січня в «Інженерному тижні», перетворивши класи на мейкерські та дослідницькі лабораторії. Дати 13-17 січня обрані не випадково, були приурочені до дня народження Сергія Корольова (12 січня) та Всесвітнього дня дітей-винахідників (17 січня). Хочу звернути увагу на те, що участь була безкоштовна.
Дослідження показують, що досягши четвертого класу, третина хлопців та дівчат втрачають інтерес до науки. До восьмого класу інтерес до науки втрачає майже половина. Вони виключають відповідні предмети з кола своїх інтересів та не пов’язують з ними кар’єрних планів.

Деталі
Категорія: № 6 від 6.02.2020 року
Перегляди: 1161

 Химерний пан з Ляховець,

який любив книги та феєрверки

Нині у Білогір’ї, на Хмельниччині, (колишня назва Ляхівці) мало що нагадує про одного з найвідоміших власників містечка – князя Юзефа Александра Яблоновського (1711-1777).
Син Александра Яна Яблоновського та Теофілії Яблоновської з Сенявських отримав Ляхівці та Теофіполь у спадок по смерті своєї матері у 1754 році. Народився у Тихомелі, де, ймовірно, у той час була резиденція Яблоновських.
Після смерті батька, з 1723 року його вихованням займалися дядьки - Стефан Потоцький, Белзький воєвода та Ян Стані-слав Яблоновський, Руський воєвода. Хлопець навчався у Львові, в єзуїтському колегіумі, де мав шанс здобути блискучу освіту.

Деталі
Категорія: № 6 від 6.02.2020 року
Перегляди: 690

Не обіцяє,


а просто робить

На початку січня працівники комунального під-приємства Новоставецької об’єднаної територіальної громади розпочали робити ремонт у глядацькій залі Човгузівського сільського будинку культури. Бо ж підлогу вже давно поїв грибок, на стінах та стелі з’явилися тріщини, та й сцена виглядає непривабливо. Приміщення було збудоване у 1968 році, просторе, високе, з частково другим поверхом, з масивними колонами на центральному вході. Опалювався будинок культури твердопаливною котельнею, однак з 1998 року приміщення не опалюється. Впродовж багатьох років тут робився лише поточний ремонт, хоч з часом став протікати дах, на стінах також взявся грибок.
- Ситуація склалася надзвичайно тривожна, - розказує директор закладу Антоніна Півень, - які ж зими ще були суворі. А ми ж постійно проводили масові заходи, до нас приходить дуже багато людей.

Деталі
Категорія: № 6 від 6.02.2020 року
Перегляди: 1038

Про долю центральної районної лікарні

2019 рік був визначений Міністерством охорони здоров’я як період реформування медичних закладів вторинного рівня. То ж і Теофіпольська центральна районна лікарня включилася у цей процес.
Як повідомляв головний лікар ЦРЛ Сергій Шкраба нашій газеті 13 червня 2019 року, відповідно до рішення районної ради утворився новий заклад Комунальне некомерційне підприємство «Теофіпольська центральна районна лікарня», про що засвідчила виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Що поміняли всі печатки, готують документи на отримання ліцензій на медичну практику та наркотики, що протягом трьох місяців ці ліцензії будуть отримані. А для того, щоб заклад не перетворився на лікарню паліативної допомоги, а пройшов акредитацію лікарні інтенсивного лікування І категорії, потрібно створити відділення невідкладної допомоги.

Деталі
Категорія: № 6 від 6.02.2020 року
Перегляди: 841

   СЛУЖИВ,  ЯК УСІ

 

Петро Бухер не надто багатослівний. Тим паче, коли вести мову про виконання ним інтернаціонального обов’язку в Афганістані. На моє прохання розповісти про свої воєнні будні в тій далекій країні Петро Андрійович мовив:
- А що тут казати – служив, як усі. Виконував, що наказували, сповна діяв за карбованим словом військової присяги. Давайте за краще я кількома газетними рядочками розповім насамперед про тих, хто прихильно ставився і нині ставиться до воїнів-афганців, вірніше – інтернаціоналістів. Маю на увазі колишніх класного керівника Григорія Попружного А.К. Ковальчука і голову районного комітету солдатських матерів Т. П. Жарчинську. Це ж Андрій Костянтинович і Тетяна Пилипівна зорганізовували нас щороку 15 лютого відвідувати могили загиблих в Афганістані Григорія Попружного в Кунчі і Федора Франчука в Ульяновому. З роками ми відвідували могили вже й померлих наших «афганців». І це завдяки цим двом неспокійної вдачі людям, душі котрих нині також відійшли у потойбічні світи.