Слово про вчителя

Сьогодні, у бурхливий час реформацій, перипетій історичних процесів, коли на другий план, на жаль, відійшли доброта й чесність, порядність і почуття високого призначення людини на землі, учителі знову залишаються провідниками світла, віри в щасливе майбуття. Це в їхніх душах горить-палає й не повинна згаснути іскра дитинства.
Щасливий той, кому Бог подарував Учителя. Так, саме Учителя з великої літери. Гальчинецька ЗОШ І- ІІІ ступенів завжди славилась і славиться своїми вчителями. Це творчий колектив, який любить свою справу, проявляє ініціативу у випробуванні нових методів навчання, бажає просувати школу вперед згідно з новими науковими відкриттями. А головне – прокладає шлях до серця кожної дитини, допомагає розкрити найкращі її риси, здібності, схильності, реалізувати себе в суспільстві.

Гідний внесок у цю справу зробила й наша чарівна, улюблена Валентина Петрівна Антосєва. Вона відкривала юні серця назустріч іноземній мові, народним пісням, віршам, танцям, допомагала осягнути історію й традиції нашого народу.
Кожен учитель зобов’язаний володіти повним набором «інструментів» для вирішення професійних завдань. Людина, яка прагне досягти своєї життєвої мети, застосовує всі таланти, якими наділила її природа. Найбільшого успіху домагається той, хто вміло поєднує професійні навички з високим внутрішнім настроєм. У Валентини Петрівнивийшов саме цей симбіоз. У школі відразу ж відзначили прекрасне знання нею свого предмета, творчий, пошуковий підхід до процесу викладання, внутрішню гармонію, мистецьке світосприйняття. Адже «навчала навчатися» учнів: не дивитися, а бачити, не слухати, а чути, не знати, а розуміти. Вона   зарекомендувала себе, як творча особи-стість, сумлінний учитель, фахівець своєї справи, Педагог із великої літери, професіонал вищого класу, старший учитель, від-мінник освіти України.
Та найкраща відзнака роботи вчителя – це його учні. Її вихованці, сьогодні це вчителі нашої школи Людмила Коб’юк, Наталія Антосєва, Жанна Баюк, Євгенія Пуштук, Інна Глушук, Надія Кожан. Так каже про свого наставника Людмила Коб’юк: «Для мене – це перша людина, яка відкрила двері в широкий світ барвистого слова й тонкої мелодії мистецтва творити – творити картини повсякденного настрою душі, емоцій, фантазій і реальності. Головне, що дала вона мені, – це усвідомлення того, що я – людина, неповторна, самодостатня, упевнена в собі й завтрашньому дні».
Про свою професію Валентина Петрівна мріяла з дитинства. “Мабуть, я народилася з думкою, щоб стати вчителем”, – часто говорить вона. Хтось пише картини, а хтось складає музику, а вона знала, що і як говорити дітям.
Слушно згадати зараз слова Бориса Степанишина: «Нехай заслужено пишаються своїми великими відкриттями вчені, нехай гордяться своїми патентами винахідники, нехай не без підстав вважають свою місію особливою медики, священики, державні діячі, але коли до класу заходить педагог і розпочинається священне дійство, ім’я якому урок, кермо планети і доля людства, його майбутнє – саме в руках учителя». А ми пишаємося, що саме такі люди у нашій школі.
20 січня Валентина Петрівна святкувала свій ювілей, 70-річчя від дня народження. Тож хочемо побажати: найголовніше в житті кожного з нас – здоров’я, тож бажаємо, щоб ви і ваші рідні завжди були здорові.Хай у вашому домі завжди панують мир і злагода, у серці – доброта, а у справах – мудрість та виваженість. Нехай доля буде прихильною до вас, даруючи радість життя, незрадливу удачу. Нехай Господь оберігає вас від негараздів, а Матінка Божа буде вашою помічницею в усіх починаннях вашої родини.Нехай це банально, але дуже важливо! Спасибі вам, що ви в нас є!
З вдячністю і
повагою колектив Гальчинецької ЗОШ І-ІІІ ступенів