вологість:
тиск:
вітер:
Вшанували матерів
- Категорія: №21 від 25.05.2023 року
Нас було з тридцять... Тихенько заходять, тихенько вмощуються в крісла. Тихенько спілкуються. Погляд відкритий, але з глибоким сумом-печаллю. Це мами синів-воїнів-захисників, які не вагаючись пішли туди, де страшно, де каліцтво, де смерть.

Де велика взаємопідтримка, глибокі окопи і вірні, надійні друзі-побратими. Туди, де – війна. Підступна, несподівана. Там вони – наші сини. Зовсім молоді, а уже Герої. Старші – надійна підтримка. І уже й дідусі, але також там, бо рідну родину, рідну землю, рідну Україну ми не дамо уже нікому.
Мамо... Сину... Доню... Пекучий біль у серці. Щоденна тривога. І важке очікування дзвіночка. Одне слово, тільки слово, але рідним голосом...
Вшанували матерів
- Категорія: №21 від 25.05.2023 року
Нас було з тридцять... Тихенько заходять, тихенько вмощуються в крісла. Тихенько спілкуються. Погляд відкритий, але з глибоким сумом-печаллю. Це мами синів-воїнів-захисників, які не вагаючись пішли туди, де страшно, де каліцтво, де смерть.

Де велика взаємопідтримка, глибокі окопи і вірні, надійні друзі-побратими. Туди, де – війна. Підступна, несподівана. Там вони – наші сини. Зовсім молоді, а уже Герої. Старші – надійна підтримка. І уже й дідусі, але також там, бо рідну родину, рідну землю, рідну Україну ми не дамо уже нікому.
Мамо... Сину... Доню... Пекучий біль у серці. Щоденна тривога. І важке очікування дзвіночка. Одне слово, тільки слово, але рідним голосом...
Підтримали госпіталі на Донеччині
- Категорія: №21 від 25.05.2023 року
Минулого тижня Гуманітарний штаб Теофіпольщини долучився до відправки продуктового вантажу у госпіталі Краматорська та Дружківки.
З початку війни Краматорськ перебуває під постійним ворожим обстрілом, але тут працюють об’єкти обласної інфраструктури, комунальні заклади, діє Донецька обласна військова адміністрація.
Ще ближче до лінії зіткнення перебуває Дружківка, але і там працюють заклади охорони здоров’я.
Ще два храми громади перейшли до ПЦУ
- Категорія: №21 від 25.05.2023 року
На Теофіпольщині продовжується перехід релігійних громад з Української Православної Церкви до Православної церкви України. У суботу, 20 травня, таке рішення майже одноголосно прийняли парафіяни церкви Святої Параскеви у Гальчинцях.
Священник Микола Куницький на збори релігійної громади не з’явився.
Життя і дива нашого прифронтового стабілізаційного пункту...
- Категорія: №21 від 25.05.2023 року
Такими словами розпочала свій допис у Фейсбуці координатор волонтерських медичних служб Оксана Корчинська. Вона розповіла історію про порятунок бійця, якого врятувала віра.
Зокрема, вона написала таке:
– Везуть пораненого. Бойові медики повідомляють, що важкий, тяжкі пошкодження і вогнепальні переломи ніг. Медики в протишоковій прискорюють надання допомоги середньому й легкопораненому. Привозять важкого, перекладаємо на стіл, в свідомості, говорить. Лікарі проводять ревізію. Зовні рвані рани і вонгнепальні «сліпи» осколкові нижніх кінцівок, перевіряють живіт і грудину, верхні кінцівки. Помічаю на тілі неординарне тату. Команда на рентген. Лікарі дивляться результат, здивовані – жодного перелому. Повідомляємо бійцю чудову новину. Він відповідає, що не сумнівався, бо віра – це знання. Питаю дозвіл зробити фото його тату…
День вишиванки в Човгузівській гімназії
- Категорія: №20 від 18.05.2023 року

Минуло більше року з початку повномасштабного вторгнення російської армії в Україну. Ворог намагався захопити нашу країну за три дні, але всупереч усім перешкодам і похмурим сценаріям Україна не впала. Україна жива і б’ється. Адже саме сила духу та прагнення зберегти нашу державу згуртувала всіх нас у протистоянні з агресором.
Сьогодні Човгузівська гімназія разом зі всією Україною святкує Всесвітній День вишивамнки — міжнародне свято, яке покликане зберегти споконвічні народні традиції створення та носіння етнічного вишитого українського одягу, який згуртовує нас усіх. Тому подвір’я та класи гімназії замайоріли всіма кольорами веселки. Здобувачі освіти, вчителі та працівники одягнули найбільшу гордість нашого народу – українську вишиванку. Навчання розпочали виховним заходом, приуроченим Дню вишиванки, на якому хвилиною мовчання вшанували пам’ять загиблих захисників і захисниць, полеглих під час виконання бойових завдань, які ціною власного життя, захищали кордони нашої держави. Пригадали цікаві історичні факти про наш традиційний одяг, розказували вірші, лунала українська пісня, а на завершення учні гімназії подарували флешмоб.
Вшанували родини наших захисників
- Категорія: №20 від 18.05.2023 року

Всім серцем прагнемо перемоги, як можемо, підтримуємо Збройні Сили України, долучаємося до збору коштів на придбання дронів, автомобілів, спеціального обладнання та спорядження, долучаємося до збору продуктів довготривалого зберігання, приготування домашніх страв для наших бійців. Бо вони там захищають нас, вони – Герої, ми у вічному боргу перед ними.
Тож з нагоди Дня матері, Міжнародного дня сім’ї, організатор Гуманітарного штабу Теофіпольщини, депутат Хмельницької районної ради Андрій Петринюк вшанував родини бійців з Гаївки та Шибени.
– Я дуже вдячний всім жителям громади, – так пояснив свій вибір, – за активну підтримку наших захисників, за участь у волонтерському русі, які безкорисливо, у свій вільний час роблять те, за що бійці їм щиро вдячні. Серед інших особливо вдячний жителям Гаївки та Шибени, які з початку війни беруть активну участь в усіх акціях нашого штабу, збирають продукти, готують страви, проводять благодійні ярмарки. Тому вирішив саме у цих селах зустрітися з родинами бійців, поспілкуватися, висловити вдячність за синів, чоловіків, які пішли воювати, які боронять нас від лютого ворога.
Було б і нам добре
- Категорія: №20 від 18.05.2023 року
Живемо ми у мальовничому селі Малі Жеребки. Чудова тут місцина: заповідна заплава річки Случ, два ставки, залишки колишнього панського парку, давня дерев’яна церква. Ще років з п’ятдесят тому село було велике, жило в ньому кілька сотень людей, працювала початкова школа, фельдшерський пункт, сільський клуб, люди мали роботу на фермі, в бригаді колгоспу.

Поступово, рік за роком, село занепадало, молодь виїжджала у Волочиськ чи Хмельницький, а хто ще далі. Бо ж в селі ще ж треба тяжко робити в домашньому господарстві, тримати худобу, обробляти городи.
Давно нема вже в нас школи, нема й клубу, нема й фельдшерського пункту, фельдшер з Михиринець один раз на тиждень до нас довідується, нема і магазину, лише церква. Зате є чимало пусток, осиротілих хат, а жилих осель залишилося кілька десятків. Хто молодший, той ще дає собі раду, хазяйнує, а старші доживають свого віку. Були колись у нас по селі жахливі дороги, що в негоду було не пройти-не проїхати. Трохи їх позасипали жерствою, перейнявся цим відділок ТОВ «Україна-2001», який орендує в нас земельні паї. Час від часу дороги грейдерують.
Сторінка 106 із 285