вологість:
тиск:
вітер:
ДОБРЕ СЕРЦЕ, вмілі руки та щиру вдачу має
- Категорія: №24 від 15.06.2023 року
Такі слова хочу промовити про медичну сестру Шибенського ФПу Надію Романюк. Вже не раз доводилося мені звертатися до неї про допомогу. Бо здоров’я, на жаль, з роками не прибуває, як не таке щось зробиться, то інше.
І завжди наша Надія Володимирівна на висоті: професійно надасть першу допомогу, крапельницю поставить, ін’єкції поробить, з першого разу у вену попаде, дасть пораду. Бо дуже відповідальна, сумлінно виконує свою роботу, привітна до людей, вболіває за кожного пацієнта.
Залишив яскравий слід на землі
- Категорія: №24 від 15.06.2023 року
Здається, це було ніби вчора, а 19 червня мине 10 років, як на 62-ому році життя відійшов у вічність справжній господар, великий патріот Теофіпольщини, відомий аграрій, Заслужений працівник сільського господарства України, багаторічний керівник району Василь Корнійович Шуляк.
Це була важка та непоправна втрата для нашого краю. Бо так рано, у пору життєвої мудрості, пішла з життя людина, яка могла б звершити ще немало добрих справ.
Щедро наділила його доля гострим розумом, силою духу, працелюбністю, вмінням досягати поставленої мети, доводити розпочату справу до кінця. Бо ж яку посаду не займав, завжди був успішним, залишав по собі хороші здобутки.
Народився Василь Корнійович Шуляк 8 лютого 1952 року у селі Лютарівка в простій родині колгоспників. Його батьки Марія Олексіївна та Корній Микитович упродовж всього життя були для нього зразком працьовитості, селянської хазяйновитості. Батько був майстром на все село: мурував хати, міг сам зробити токарний станок, верстат, жорна, млин, вітряк, майстрував меблі, мав велику пасіку. Вчив сина всьому, чого сам знав та вмів. Головне, що отримав у спадок від батьків – господарську жилку, кмітливість, нетерпимість до нероб, лінивців та п’яниць.
Душевна зустріч
- Категорія: №24 від 15.06.2023 року

Нещодавно у затишному читальному залі Новоставецької сільської бібліотеки відбулося чергове засідання клубу любителів поезії «Ліра», який функціонує при Новоставецькому будинку культури.
Спочатку коротко підбили підсумки проведеної роботи. У серпні минулого року Хмельницький обласний науково-методичний центр культури і мистецтва оголосив про проєкт онлайн-збірка «Війна рядками поезії». Члени нашого клубу теж надіслали матеріали до онлайн-збірки. Дуже приємно, що серед творів 135 авторів даної збірки, які були виставлені на сайті ХОНМЦКМ, ми знайшли і свої вірші. Так, у першій частині вміщено поезію Миколи Гаврилюка «Реквієм по путіну». У другій – «Послання старому круку» і «Ще не вмерла Україна» Галини Журби та мої вірші -«Так довго не минають холоди», «Затихло все», «До Покрови». Третя частина містила вірші «Не можна пробачить», «Що за істота ти така», та «Вислухай, Боже, благання мої» Валерія Поліщука. А у четвертій частині – вірші наймолодшої на той час учасниці клубу – Даші Філімончук «Моє літо пахне ще війною» і «Прийшла війна зі снігом і морозом».
У нашій «Веселці» весело
- Категорія: №24 від 15.06.2023 року

Йде війна, ми постійно підтримуємо Збройні Сили України, наших бійців-земляків. Проводимо благодійні ярмарки, надсилаємо посилки мобілізованим з громади, співпрацюємо з волонтерськими центрами, палко віримо у перемогу.
Та життя триває, розпочалися літні канікули, дітям потрібний активний відпочинок, позитивні емоції, дружнє спілкування, нові друзі, радісні спогади, щасливі миттєвості.
Тому прекрасно, що у нашому Святецькому ліцеї з 5 червня розпочав працювати літній клуб «Веселка». Крім учнів нашого ліцею, тут оздоровлюються школярі з Шибенського та Воронівецького ліцеїв та Лисогірської гімназії, всього 219 дітей, серед них 5 переселенців. Хочу зазначити, що девіз клубу «Як веселки кольори нерозлучні ми завжди» співзвучний з його змістом, програмою на кожний день: разом весело та пізнавально проводиться час, він насичений креативним змістом, діти проявляють свої творчі здібності, займаються спортом, беруть участь у розвиваючих іграх, проєктних роботах, відпочивають на природі.
Ще два храми перейшли до Православної Церкви України
- Категорія: №24 від 15.06.2023 року
У Теофіпольській громаді продовжується процес зміни підпорядкування церков Української Православної Церкви України Московського патріархату.
Віряни приймають рішення перейти до Православної Церкви України. Слідом за Лідихівкою, Немиринцями, Шибеною, Гаївкою, Підлісками, Гальчинцями, селищем цукрового заводу, Бережинцями, такі рішення прийняли релігійні громади сіл Ільківці та Колісець.
Збори вірян відбулися тут минулої п’ятниці, 9 червня. Участь у них взяли Теофіпольський селищний голова Михайло Тененев та благочинний Теофіпольського округу митрофорний протоієрей отець Василь Крисак. До храму Іоанна Богослова в Ільківцях зійшлися небайдужі прихожани, ні в чому їх вже не треба було переконувати, тому одностайно проголосували за перехід до ПЦУ.
Це святиня, до якої ведуть усі дороги
- Категорія: №23 від 8.06.2023 року

Свято останнього дзвінка – це радісна і хвилююча подія для життя кожної школи. Адже срібний перелив шкільного дзвіночка кличе у незвідану даль випускників, підбиває підсумки навчального року, запрошує усю невгамовну малечу на літні канікули.
Урочисто і зворушливо відсвяткували цю подію в Ординецькій гімназії, де на шкільному подвір’ї зібралася уся велика і дружна родина – випускники 9 класу, четвертокласники, які успішно завершили навчання в початковій школі, і найменші учасники заходу – випускники пришкільного дитячого садочка, а ще батьки, вчителі, гості. Позаду залишився ще один навчальний рік, який він був особливим для кожного з нас, бо рясно скроплений слізьми і кров’ю вільного і нескореного народу, бо діти наші стали дітьми війни, давно дорослими і свідомими.
Вже вп’яте «Подільсько-Волинська Січ» скликає друзів
- Категорія: №23 від 8.06.2023 року

Знову мені хочеться повторити: як прекрасно, що завдяки співпраці патріотів Тернопільщини та Теофіпольщини п’ять років тому у Лисогірському лісовому масиві розпочав працювати наметовий табір козацького вишколу «Подільсько-Волинська Січ-2019». І сталося це з ініціативи тодішнього голови Теофіпольської районної ради Андрія Петринюка та уродженця села Молотків, наказного отамана Тернопільського крайового коша Українського козацтва, керівника потужного волонтерського центру у Тернополі, одного із засновників ГО «Тернопільський десантно-козацький рій» Володимира Мосейка.
Як прекрасно, що впродовж цих п’яти років наметовий табір розбудовувався, до цього долучилися багато небайдужих людей – крім Андрія Петринюка, Володимира Мосейка та його команди, це директор СТОВ «Святець» Василь Мастій, тодішній директор Філії «Рідний край» ПрАТ «Зернопродукт МХП» Володимир Прокопчук, голова ФГ «Кунчанський Володимир Пицюк, керівник відділку ТОВ «Україна-2001» Микола Снігур, трудовий колектив тодішнього КП «Теофіпольлісвод» на чолі з директором Володимиром Богачем, генеральний директор ПП «Добрий хліб», депутат обласної ради Віктор Лебединський, голова Хмельницької обласної ради Віолета Лабазюк, благодійний фонд Сергія Лабазюка «Ми поруч», Теофіпольський селищний голова Михайло Тененев, ПП Олег Табаркевич. Дуже багато зробили сім’я Петринюків та ТОВ «Подільське»: організували будівництво печі, привезли плити, будівельні матеріали, викопали септик, розчистили територію, спланували волейбольний та футбольний майданчики. Незабутній внесок у розбудову табору вніс майстер з Кунчі, ветеран праці Леонід Марценюк, адже змурував піч, духовку, три плити на шість місць.
Щоб здійснилися наші бажання
- Категорія: №23 від 8.06.2023 року

Ось і продзвеніли дзвоником останнім 11 безтурботних літ. Сьогодні нарешті ми дісталися тієї межі, яка розділить нас на до і після. Ми, вчорашні діти, давно стали дорослими, бо події сьогодення кого, як не нас, вразили як найбільше. Ми те покоління, яке закінчує школу вже давно дорослими та свідомими.
Ми, як ніхто інший усвідомили в чому саме полягає життєва цінність, за що ми повинні любити життя.
Сторінка 104 із 285