Погода
Теофіполь

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Категорія: № 47 від 21.11.2019 року

АФГАНСЬКИЙ ТРИПТИХ

1.Назвали сином

  – Ото так, синку, – мовив Андрій Костянтинович засмученому Грицеві, – надмірна скромність тобі зашкодила. Чого ти не сказав членам приймальної комісії, що заочно закінчив математичну школу при Київському державному університеті, не показав документа?

  – А що б це дало? Їм потрібні оцінки, одержані на вступних екзаменах, а не в математичній школі, – з гіркотою відказав Гриць. – А тут я, на жаль, не добрав… А чого “недобрав”? Бо розв’язав задачу нетрадиційним способом. Через це, як не дивно, занизили оцінку…

    Що ж, зітхнув старий учитель, певно, хлопець має рацію. Вступні іспити – лотерея… Не всі викладачі об’єктивні, не всі уважні, не всі добросовісні. Буває, що когось хочуть відкинути, аби проштовхнути знайомого, доньку чи синка поважної особи…

     А в нього, Гриця, батьки у списках високопосадовців не числяться. Мама Параска Іванівна – колгоспниця, тато Василь Олександрович – механік МТС. І рано залишили білий світ, а в нім – недобудовану хатину і двоє синів. На підході хлопців до віку дорослого. Григорій Попружний і його менший брат Василь – круглі сироти. У Кунчі, звідки вони родом, проживає їхня тітка Варвара Іванівна з донькою Надією. Вона й стала їхньою опікункою і всіляко допомагає їм у подальшому житті…Не зважаючи на матеріальні нестатки, життєві негаразди, Григорій жадібно тягнувся до наук. Скінчив Кунчанську восьмирічку – продовжив навчання в Теофіполі, в першій загальноосвітній середній школі.

Категорія: № 47 від 21.11.2019 року

За обрій


відлітають роки…

 

Та в них живе дитяча мрія, що стала суттю всього життя.
-Ким хочеш бути?- запитують друзі - однокласники.
-Вчителькою,- впевнено дивлячись у майбутнє, відповідає Ганнуся, випускниця Святецької середньої школи. А далі навчання у Вінницькому педагогічному інституті, на факультеті біології і географії. Теплі спогади і сьогодні гріють душу самодостатнього керівника, мудрого наставника, грамотного директора Безкоровайної Ганни Степанівни, адже понад 20 років очолює велику шкільну сім’ю – Базалійську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів.
Зовсім молодою вчителькою переступила поріг Базалійської школи прекрасна людина – дружина дільничного міліціонера Сергія Безкоровайного, - ще в далекому 1985 році.З тих пір виросло не одне покоління, пішли дорогою життя її школярі, яких спочатку навчала любити життя і працю на уроках трудового навчання, а вже потім відкривала світи незвіданого на уроках географії, економіки, екології, на уроках правди і краси, бо вкладала в них і знання, і любов, і постійний пошук нового, цікавого, потрібного. За 34 роки педагогічної праці у нашій школі не дозволяла собі бути грубою, нещирою.

Категорія: № 47 від 21.11.2019 року

ВЧИМОСЬ ЗАПОВІДУВАТИ

Серед багатьох наук є одна особлива – про Дім, про Землю, про те, що нас оточує. Ім’я її - Екологія. Саме сьогодні суспільство починає осмислювати, як дорого приходиться розплачуватися за незнання елементарних основ цієї науки. Тому все більш гостро постає питання щодо формування людини нового типу з новим екологічним мисленням, яка могла б усвідомити наслідки своїх дій по відношенню до природи і життя у гармонії з природою.
Учні Мар’янівської ЗОШ I-II ступенів в рамках всеукраїнського конкурсу школярів та учнівської молоді “ВЧИМОСЬ ЗАПОВІДУВАТИ” на чолі з вчителем Миколою Пашком провели дослідження стародавніх дерев на території села Мар’янівка.

Категорія: № 46 від 14.11.2019 року

Будь  щаслива, хліборобська  доле,

 

дзвінким  співом  і  щедрим  зерном

 

За законами життя у кожної професії є свято. По-особливому святкують його ті, хто носить почесне ім’я - хлібороб. Коли натомлені руки трактористів доорюють останню скибу землі, коли остання зернина схована у коморі, от тоді, здихнувши на повні груди від тяжкої праці і посміхнувшись, вони скажуть: « От і впоралися».
День працівників сільського господарства – це свято справжніх господарів української землі, які щоденною працею прославляють наш край.
Як і в кожного з тих, чиє коріння пов’язане з селом, у мене особливе ставлення до людей, які забезпечують нас хлібом і до хліба. Є багато різних свят, їх заслужено відзначають люди, які трудяться в різних галузях народного господарства. І все ж, як на мене, День працівників сільського господарства – особливе свято. Воно воістину всенародне, адже від результатів їх діяльності залежить здоров’я, добробут та процвітання кожної родини і в цілому нашої держави.

Категорія: № 46 від 14.11.2019 року

 

Нас  залишилося  лише  13

 

Так, нас, працівників Теофіпольської станційно-лінійної дільниці № 2 районного центру телекомунікацій № 152 місто Волочиськ Хмельницької філії ПАТ «Укртелеком» залишилося лише 13. Та своє професійне свято ми зустрічаємо з оптимізмом. Адже і в такому складі продовжуємо забезпечувати безперебійним зв’язком жителів району, підприємства та організації. Йдемо в ногу з часом, надаємо послуги телефонії, забезпечуємо доступ до мереж інтернет.
То ж нас радує, що за рік, який минає, кількість абонентів мережі інтернет збільшилася. Так, у Теофіполі на багатоквартирних будинках ми встановили обладнання на 526 портів, а в селищі цукрового заводу – на 392. Підключено вже біля 600 абонентів. Прокладаємо оптоволоконної лінії по селах, підключили біля 800 абонентів в Кунчі, Новоставцях, Кривовільці, Поляховій, Волиці, Романові, Святці, Турівці, Базалії. Не тільки технічний прогрес змушує нас так оперативно працювати, а й, відверто скажу, конкуренція. Адже йде змагання за абонента. Бо ж приватне підприємство з Терно-пільської області зайшло вже в Немиринці, Воронівці, Ільківці, Колісець, добралося вже й до Гаврилівки, хоч підключення абонентів до оптоволоконної мережі в нас коштує 1000 гривень, а в них – 3000.

Категорія: № 46 від 14.11.2019 року

Перехрестя біля АЗС ВІП завершують


ремонтувати

 

 

Вже кілька років, як ділянка державної дороги Ланівці-Теофіполь при виїзді з Теофіполя на Святець вкрай дошкуляла, адже являла собою суцільні вибоїни. Бо ж внаслідок активного руху великовагових вантажних автомобілів дорожнє полотно руйнувалося. Засипання ям щебеневою сумішшю давало тимчасовий ефект. То ж ця дорога вже стала притчею воязицях, складно було не те що проїхати, а й провадити покійників на нове кладовище. Однак наприкінці жовтня приватне підприємство з Тернополя «Технобудцентр» розпочало робити ремонт цієї ділянки. Адже саме воно виграло тендер, оголошений Службою автомобільних доріг у Хмельницькій області.
Щодня, з восьми годин ранку до самого вечора була можливість спостерігати, як працюють дорожники, як працює потужна автодорожня техніка, як робилося водовідведення.

Категорія: № 46 від 14.11.2019 року

Господарює

 


«Рідний край»

 

 

Безперечно, що серед 108 сільськогосподарських підприємств та фермерських господарств усіх форм власності Теофіпольського району, філія «»Рідний край» ПрАТ «Зернопродукт МХП» - у числі лідерів. Адже стабільно отримує високі врожаї, застосовує новітні технології обробітку землі, вирощування сільськогосподарських культур, розвиває тваринництво, проводить активну соціальну політику. Ще ж філія знаходиться на першому місці серед агропідприємств району із показника середньої заробітної плати, її розмір за останній звітний місяць складає 13 860 гривень.

Категорія: № 46 від 14.11.2019 року

ЇЇ крила – пісня

Цю жіночку у райцентрі знають майже всі його мешканці. Красива душею, приємна співбесідниця – вона випромінює довіру і повагу до себе та оточуючих, створює довкола гармонійну атмосферу. Наділена такими рисами характеру, як велика відповідальність,самостійність у прийнятті рішень, почуття справедливості. Вимоглива до себе та інших, особливо колег по творчому цеху, радіє успіхам друзів, прямолінійна.
Разом із тим, не терпить людської дурості і зовсім не соромиться про це говорити. Якщо щось не подобається, то не буде кривити душею і відкрито заявить про те, що думає.
Це мова про Нелю Михайлець, активну учасницю, старосту народного аматорського хору ветеранів праці «Відлуння» районного Будинку культури. Кожного разу при зустрічах з нею та у розмовах відчуваю, яке задоволення вона одержує від чергової репетиції колективу. Понад 13 років ветеран праці двічі на тиждень приходить на творчі вечорниці гурту. І щоразу радіє майстерності колективу, учасники якого досконало відшліфовують свою майстерність для виступу перед шанувальниками української пісні. Адже на одному ентузіазмі в хорі співають, відводять свою душу більше двох десятків людей поважного віку.
Відрадно, що для неї, як і її колег по ансамблю, кожна перемога на оглядах – конкурсах Хмельниччини, приносить небувалий заряд радості. Вона в цьому колективі, що цементуюча сила, несе культуру до кожного серця, кожної душі. А ще більше, що своєю участю звеличує Теофіпольщину, наш подільський край і рідну Україну.

  • Ви тут: 
  • Головна