Цю роботу треба любити
Щороку у другу неділю серпня в Україні відзначається День працівника ветеринарної медицини. Навряд чи знайдеться багато людей, яким ніколи не доводилося звертатися до ветеринарів – лікарів, фельдшерів. А вони, ці фахівці, і вдень, і вночі на посту – на фермах, на ветдільницях лікують, рятують тварин, проводять профілактичну роботу, борються зі спалахами інфекційних хвороб.
То ж сьогоднішня наша розповідь про головного лікаря Теофіпольської районної державної лікарні ветеринарної медицини Оксану Рахміль, про робочі будні лікарні, провідповідальність та проблеми у цій галузі.
- Народилася я та виросла в Михиринцях, - розказала Оксана Трохимівна, - змалку знала, що буду ветеринарним лікарем. Адже мої батьки Трохим Степанович та Тетяна Тимофіївна Попики все життя пропрацювали у ветмедицині. То ж з дитинства я була на фермі, бачила, переймалася, переживала. І хоч мама й тато відмовляли мене, казали, ніколи не будеш мати спокою, вступила до Кам’янець-Подільського сіль-господарського інституту на ветеринарний факультет.Ні про яку іншу професію не думала, знала, що хочу продовжити стежину моїх батьків. По закінченню інституту спочатку працювала ветлікарем забійного цеху «Коопзаготпрому», було таке підприємство коло цукрового заводу. У районну державну лікарню ветеринарної медицини прийшла у 2001 році, стала провідним епізоотологом. То ж багато років займалася протиепізоотичною безпекою, профілактикою спалахів інфекційних хвороб. Була заступником головного лікаря, виконувала його обов’язки. У січні 2018 стала головним лікарем. Моїм наставником, великим вчителем був і є Олег Павлович Федорчак, багаторічний керівник управління ветеринарної медицини та ветлікаріні. Це прекрасний спеціаліст, дуже вимогливий та відповідальний, водночас справедливий та людяний. Що його не спитаєш, він усе знає, всім все доступно пояснить.
Зрозуміло, що посада предбачає велику відповідальність, та ще у такій галузі. Головне – не допустити спалахів небезпечних для тварин та людей інфекційних хвороб, вчасно провести щеплення, диспансеризацію, всі інші заходи біобезпеки, тобто забезпечити у районі епізоотичне благополуччя.
- Роботу ми постійно плануємо, - продовжувала Оксана Трохимівна, - визначаємо заходи на кожний місяць, у нас розписаний кожний день. Для проведення заходів біобезпеки у нас створена мобільна група, є спецодяг, спеціальний автомобіль, дезустановка. Адже ризики спалахів є постійно, збудники хвороб дуже стійкі, легко поширюються. Вакциною від сказу, класичної чуми свиней, сибірки, хвороби Ньюкасла ми забезпечені, щокварталу роздаємо її на дільниці. Взагалі, в нашій системі працює 56 людей. Це шість дільничних лікарень ветеринарної медицини та ветеринарний пункт. Теофіпольську дільничну лікарню очолює Оксана Таранська. Добре слово хочу сказати про лікарів Андрія Федорчака та Володимира Новідчука, вже досвідчені, дуже відповідальні. Добре себе зарекомендував і молодий лікар Ігор Кондратюк, хоч працює трохи більше року. По Базалійській дільничній лікарні маємо проблему з кадрами, нема там завідувача. Єлізпаветпільською дільничною лікарнею завідує Іван Скляров, разом з ним тут працюють високопрофесйні лікарі Ігор Яцишин та Володимир Ангелюк. Тепер вони обслуговують і населені пункти Базалійської дільниці. Напружено працює і Святецька лікарня, завідує нею Іван Мельник, провідний лікар тут Людмила Яремчук. Дуже відповідальні спеціалісти і на Строковецькій дільниці – завідувач Олег Перчук та лікар- епізоотолог Іван Кравчук.Ще ж тут на рівні з молодими працює наш ветеран Іван Михальчук, обслуговує Колки. Поляхівську дільничну лікарню очолює Ірина Сапуга, Шибенським ветеринарним пунктом завідує Оксана Петрук. Хоч ми і державна лікарня, але коштів для повного забезпечення галузі не вистачає, тому надаємо платні послуги. Ще хочу сказати про таке: всі наші працівники віддаються роботі, хоч заробітна плата у нас невелика.
Також Оксана Рахміль зазначила, що є повне взаєморозуміня, тісна співпраця з управлінням Держпродспоживслужби у Теофіпольському районі, з його начальником Павлом Шевчуком, заступником начальника Віталієм Грициком (на фото). А це багато значить. Бо ж все пов’язане.
Головне ж, вважає, цю роботу, хоч вона важка, треба просто любити.
Галина Тебенько
