Погода

Що ж буде з пасовищем?


У минулому номері газети ми вже повідомляли про те, як громадське пасовище у Колісці виявилося розпайованим, що люди із колективним зверненням прийшли у місцеву прокуратуру. Бо де їм випасати своїх корів? Вважають, що без погодження з сільською радою Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області не мало права розпаювати цю землю. Є ж рішення зборів селянської спілки «Дружба» та рішення виконкому Ільковецької сільської ради про передачу цієї земельної ділянки у колективну влас-ність громадян.

Йшлося про важливе


У четвер, 25 липня, під головуванням голови районної ради Андрія Петринюка та за участю першого заступника голови райдержадміністрації Петра Вільшинського відбулося засідання координаційної ради з питань місцевого самоврядування при голові районної ради. Нагадаємо, що з метою підготовки її проведення у червні відбувся об’їзд об’єктів соціальної сфери сільських та селищних рад. То ж на засіданні ради йшлося про актуальні питання місцевого самоврядування.


Отож, спершу говорили про утримання закладів охорони здоров’я у районі та надання медичних послуг. Про роботу Центру первинної медико-санітарної допомоги поінформувала головний лікар Олена Кравчук. У 6 амбулаторіях та 40 ФП працює 130 штатних одиниць. Оскільки біля 20% населення району ще не уклали декларацій з сімейними лікарями, 92 % коштів, які отримує центр від Національної служби охорони здоров’я, спрямовані на виплату заробітної плати та енергоносіїв, на розвиток залишається мінімум. Найкраща ситуація, звісно, у Теофіпольській амбулаторії, тут сімейні лікарі та педіатри набрали потрібну кількість пацієнтів. Та ще треба придбати один комп’ютер.

Готуються до нового навчального року


Хоч триває пора літніх відпусток, у загальноосвітніх закладах району активно готуються до початку нового навчального року. Адже з 12 по 19 серпня розпочне працювати комісія відділу освіти, яка визначить, чи готові школа чи дитячий садок гостинно прийняти учнів та вихованців, чи дотримані там відповідні санітарні норми та стандарти?
Приміщення Колісецької ЗОШ І-ІІ ступенів збудоване ще у 1975 році, то ж щороку треба проводити тут поточний ремонт, білити, фарбувати, прибирати, звісно, пришкільну територію, а вона досить велика.
- Другий поверх ми вже повністю підготували, - розказала директор Любов Захарчук, - на першому залишилося пофарбувати підлогу, не зробили цього через вибори, бо ж тут працювала виборча дільниця. Та справимося. Добре, що знову, як і завжди, підтримали нас батьки, на зібрані ними кошти ми закупили фарбу.

Наша перша вчителька


Мабуть, жоден з нас не згадає лікаря, який вперше оглядав нас немовлям. Ніхто не пригадає, як звати касира в магазині, в якого ми вперше купували хліб. Проте кожен точно пам’ятає ім’я першої вчительки, яка вересневого дня зустріла нас на шкільному порозі та повела у країну знань та науки.
Другою мамою для сотень маленьких учнів, які навчалися у Михиринецькій школі, стала Галина Шолота. Школа для жінки – це друга домівка, а педагогіка – не професія, а стиль життя.
Коли прийшов час після закінчення школи обирати життєвий шлях, юна Галина довго не роздумувала: твердо вирішила, що хоче працювати з дітьми.

Коли делегація учасників об’їзду соціально-культурних закладів побувала в Гальчинецькій ЗОШ І-ІІІ ступенів, начальник відділу освіти райдержадміністрації Майя Мельник наголосила, що ця школа – найкраща в районі. Звісно, керівник освятянської галузі мала на увазі не лише рівень надання освітніх послуг, рейтингові показники закладу, а й інші чинники – матеріально-технічне забезпечення, оформлення навчальних кабінетів, коридорів, стан котельні та харчоблоку, пришкільної території. Зрозуміло, щоб отримати такий схвальний відгук, треба бути не лише сучасним адміністратором, а й справжнім господарем.


У школі дитині має бути так, як вдома


Лідія Бурлак працює директором школи вже 36 років. Була призначена на цю відповідальну посаду рік потому, як нове приміщення школи було здане в експлуатацію. Спочатку все було гарне, нове,як на радянські часи, та їй хотілося створити для учнів ще більш комфортні умови для навчання та виховання, щоб школа була для них другою домівкою, щоб діти, перебуваючи тут, відчували радість, емоційне задоволення, свою власну значимість.
- Я казала і кажу, - поділилася міркуваннями при зустрічі, - в школі дитині має бути так, як вдома, тепло, затишно, тут має панувати атмосфера доброзичливості, творчості, взаємоповаги, діти мають відчувати, що їх люблять.