Коли делегація учасників об’їзду соціально-культурних закладів побувала в Гальчинецькій ЗОШ І-ІІІ ступенів, начальник відділу освіти райдержадміністрації Майя Мельник наголосила, що ця школа – найкраща в районі. Звісно, керівник освятянської галузі мала на увазі не лише рівень надання освітніх послуг, рейтингові показники закладу, а й інші чинники – матеріально-технічне забезпечення, оформлення навчальних кабінетів, коридорів, стан котельні та харчоблоку, пришкільної території. Зрозуміло, щоб отримати такий схвальний відгук, треба бути не лише сучасним адміністратором, а й справжнім господарем.

У школі дитині має бути так, як вдома

Лідія Бурлак працює директором школи вже 36 років. Була призначена на цю відповідальну посаду рік потому, як нове приміщення школи було здане в експлуатацію. Спочатку все було гарне, нове,як на радянські часи, та їй хотілося створити для учнів ще більш комфортні умови для навчання та виховання, щоб школа була для них другою домівкою, щоб діти, перебуваючи тут, відчували радість, емоційне задоволення, свою власну значимість.
- Я казала і кажу, - поділилася міркуваннями при зустрічі, - в школі дитині має бути так, як вдома, тепло, затишно, тут має панувати атмосфера доброзичливості, творчості, взаємоповаги, діти мають відчувати, що їх люблять.

Тому моїм духовним наставником на цьому шляху став великий український педагог-новатор Олександр Захаренко, його книги «Школа над Россю», «Слово для нащадків». Незабутнім спогадом у моєму житті залишилася поїздка з моїми вчителями у село Cахнівка Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, у цю знамениту школу. Була і в інших кращих школах на Хмельниччині та в Україні. То ж крихта за крихтою намагалася запровадити цей безцінний досвід, перенести все краще з теорії гуманної педагогіки на наш грунт. Думаю, що нам це вдалося, звісно, завдяки педагогічному колективу, більшість з якого – це мої учні, завдяки техпрацівникам, завдяки батькам, в нас дуже хороші батьки, адже вболівають за школу, долучаються до ремонту класних кімнат, до кожної важливої справи. Бо ж це повсякчасна, безперервна кропітка робота.
Хоч у школі завжди було тепло, настав час, коли газова котельня вичерпала свій ресурс, адже служила вже понад тридцять років. Лідія Кузьмівна не сиділа склавши руки, зверталася до районної влади, до депутатів всіх рівнів, просила, надоїдала,в результаті за кошти обласного бюджету була встановлена модульна газова котельня. То ж в школі і тепло, діти в руки не хукають, та й газу йде вдвічі менше.За виділені з обласного бюджету кошти були замінені 108 вікон, також і за рахунок цього в приміщенні зберігається тепло. За батьківські кошти протягом двох років на всіх вікнах вчепили жалюзі, це сучасно, комфортно та привабливо. Минулого року батьки долучилися до облаштування класної кімнати для першого класу. А за кошти фермера Василя Блажка була проведена реконструкція кабінету інформатики. В кожного вчителя є ноотбук, до кожної класної кімнати підключений інтернет, всі вони осучаснені, та є ще багато задумок. Адже школу постійно підтримують керівники фермерьких господарств Леонід та Тетяна Стецюки, Ігор та Сергій Рудківські, місцеві фермери. Такої співпраці теж потрібно досягти.
У школі прекрасний, відповідно до стандартів, харчоблок. Кухар Євгена Сусь готує смачні обіди на всю школу, а це до ста дітей, а влітку та восени сушить сушину та трави, квасить огірки та помідори, капусту. От вже насушила м’яту та цвіт липи, буде варити трав’яні чаї.
Якраз цього дня у школі завершувалися роботи із заміни покрівлі. Бо ж вже років десять дах протікав, як йшов дощ, підставляли на горищі все, що бачили.
- Вже знаю, що сидіти та чекати – не можна, - продовжувала Лідія Кузьмівна, - то ж разом з нашим головою батьківського комітету Ігорем Рудківським ми за власні кошти замовили проектно-кошторисну документацію. Це був початок, і добре, що ми так зробили. Завдяки народному депутату України восьмого скликання Андрію Шиньковичу з Державного фонду регіонального розвитку на заміну покрівлі було виділено 980 тисяч гривень. Ясно, що це зробилося не одразу, перекривалися інші школи, але як я радію, що це вже зроблене. Повезло нам з підрядником, це працівники ПП «Мега-прогрес» з Хмельницького, виконали величезний обсяг робіт, працювали з 10 червня по 30 липня. Зробили хлопці все дуже якісно, подивіться, яка тепер гарна наша школа під металочерепицею, з пластиковими ринвами, з переробленим накриттям парадного входу! Тепер наші дівчата-техпрацівниці Валентина Дерезюк, Валентина Рибалко та Людмила Зінчук насаджують квіти на клумбах, буде наша школа на перше вересня найкращою.
Територія ж школи складає 2,15 гектарів, і скрізь тут має бути покошено, а шкілький город та квітники – прополоті. По-інакшому бути не може. Ще ж треба пофарбувати спортивний майданчик, поремонтувати фасад. Турбот завжди вистачає для робітника по ремонту Анатолія Зінчука, завгоспа Анатолія Корнійчука, сторожа Олександра Воробчука.
А ще хоче Лідія Кузьмівна осучаснити спортивну залу, якби поставити туди тренажери. Не тільки для уроків фізичного виховання, адже після навчальних занять працюють спортивні гуртки, вечорами старшокласники та сільська молодь грає у волейбол. Ще ж хоче створити кабінет «Лего», де б діти на уроках трудового мистецтва могли б займатися творчістю, яка була б їм до душі. Є у неї ще один проект – створити кабінет інформатики для початкового навчання.
- Я дякую долі, що так склалося моє життя, - каже наостанок, - що я працюю у цій школі, що мені вдалося тут щось зробити – для дітей, для громади. Душа моя чиста, бо цій роботі я віддаюся сповна. Я люблю, коли у школі чути дитячий щебіт, сміх, коли не тихо, а гамірно. Так має бути, бо вільна особистість має формуватися не в атмосфері страху та приниження, а в любові та радості. То ж я переконана, що школу в селі треба зберегти, бо це освітній, культурний та духовний центр. Тут дитина отримує знання, тут відбувається передача моральних цінностей, тут формується її світогляд. Це ланка, яку нічим не можна замінити.
Галина Тебенько