Погода

2 лютого з метою популяризації плавання серед дітей, підвищення спортивної майстерності юних плавців, відбувся відкритий чемпіонат смт.Теофіполь і ДЮСШ відділу освіти серед юнаків та дівчат 2006 років народження та молодші. Змагання проводилися по 3-х вікових групах: 1 вікова група - дівчата,юнаки 2006-2007 років народження, 2 вікова група -дівчата, юнаки 2008-2009 років народження і 3 вікова група - дівчата, юнаки 2010 року народження. Участь у змаганнях взяли команди з Тернополя, Нетішина, Хмельницького, та спортсмени Теофіпольської ДЮСШ відділу освіти. Наші вихованці Мирослава Кушнір посіла I місце по двох видах (100 м комплексне плавання, 50 м вільний стиль), Ангеліна Александрова – ІІІ місце (50 м вільний стиль, 50 м кроль на спині), Владислав Захарчук –ІІ місце (50 м кроль на спині), Арсен Ковальчук – ІІІ місце (50 м брас), Іван Миронов – ІІІ місце (кроль на спині).

Пораділа за свого онучка


Минулої суботи мала нагоду побувати на змаганнях з плавання у спортивному комплексі цукрового заводу. Адже участь у них брав мій онучок Іванко, вихованець Теофіпольської ДЮСШ відділу освіти. Піднялися ми на другий поверх цього просторого приміщення, там вже були чутні дитячі радісні вигуки, вболівання. Мене вразила абсолютна чистота, неймовірна охайність, тут все зроблено так, щоб діткам було комфортно займатися, а глядачам – вболівати.
Це були міжобласні змагання, сюди приїхали команди юних плавців з Тернополя, Хмельницького та Нетішина. Все проходило дуже чітко та організовано. Хлопчики та дівчатка старалися, як могли, особливо мене вразили дівчатка, сильні, підтягнуті і так впевнено плавали. А як я вже вболівала за свого внучка, то не можу передати словами. Стільки років виступаю на сцені, беру участь в конкурсах, фестивалях, це завжди хвилювання. Та це було щось інше, коли бачила, що він пливе, такий маленький , в одному запливі йде першим, сльози котилися з моїх очей. А коли зайняв третє місце, радості не було меж. А коли побачила, що він ще й за серденько тримається, то й моє ледве не вискочило з грудей.

Почуття пронесли через роки


3 лютого Станіслава Цезарівна та Володимир Петрович Довгошия з Новоставець святкували своє золоте весілля. Життя ж у парі прожили гідно, як і все їх покоління, тяжко працювали, дбали про свою родину, виростили дітей, дочекалися онуків та правнуків.
Їх дитинство та юність припали на нелегкі повоєнні роки, то ж добре пам’ятають і голод, і холод, і злидні. Бо які ж тоді були статки? Та завжди жили з вірою на краще, не розгубили у серцях добра, людяності, милосердя та співчуття.
Станіслава ж народилася у 1947 році в Казахстані. Сюди, в Кокчетавську область, з рідних Новоставець перед війною вислали її батьків Цезаря та Мар’яну Рудківських та старшу сестричку Яніну. А за що? За те, що були етнічними поляками, такі страшні часи тоді були. То ж сьорбнули лиха сповна. Звідти батька забрали на війну. Як було матері пережити ті роки? Слава Богу, не забили, вернувся, невдовзі і Стася побачила світ. Та чужина є чужина, хотіли Рудківські повернутися додому, бо ж нема нічого милішого за рідний край.