Життя, сповнене тепла та любові

Топтаними дорогами і вузенькими стежечками ідуть роки. Уже пережиті щоразу спливають спогадами і теплом. За плечима у Олени Семенівни Лемішко-Мисик -90, а вона усміхнена і щаслива привітно стрічає гостей: учителів, учнів Базалійської ЗОШ І-ІІІ ступенів. Ледь помітне хвилювання і спогади…
Дитинство випало на грізні голодні, холодні, воєнні роки у селі Холодець Волочиського району. Тяжка домашня праця і прагнення бути учителькою боролись у юному серденьку, а коли стала студенткою Кам’янець-Подільського учительського інституту – злетіла птицею. Не дивно, що обрала філологічний факультет. Зразкова студентка- випускниця у 1954 році приїхала у селище Базалія учителькою української мови та літератури. Її дуже любили учні. І сьогодні гріють спогади колишніх випускників, бо глибокі знання, любов і повага до дітей, вміння бути наставником, порадницею і подругою одночасно створювали молодій учительці заслужений авторитет серед батьків і жителів Базалії.

В розквіті дівочої краси зустріла молодого бухгалтера Мисика Бориса і створили чудову сім’ю, яка усе життя була прикладом поваги, порядності і взаємин. Народження двох дітей – сина Анатолія і донечки Людмили –зміцнили сім’ю, надали особливих почуттів і можливостей учительці для злету. Згадує Олена Семенівна школу так тепло, аж приємно слухати. Усе життя пропрацювала тут, у своєму селищі, а у 1986 році вийшла на заслужений відпочинок.
Жартуючи, розповідає, що навіть невістку Тамілу і зятя Сергія виховувала в школі, бо була у них класним керівником.
З роками вона не розгубила вміння бути хорошим співрозмовником, вміє розважити, розвеселити.
Олена Семенівна дуже щаслива. Старість зігріта дітьми, в яких вклала любов, надію, дала разом з чоловіком вищу освіту. Їх син Анатолій Борисович Мисик - батько двох синів - був військовим, довгий час працював викладачем Хмельницької Академії Прикордонних військ, дочка Людмила працювала технологом в місті Бельци в Молдовії, тепер з чоловіком переїхали до Базалії, до батьківської хати (батько уже відійшов у вічність).
90 років життя цікавого і не завжди легкого. Вона, свідок подій трагедій і розквіту цілої епохи, до сьогодні зберігає інтелігентність, притаманну учителю з великої букви. Її слово залишило в серцях тисячі її вихованців слід високості, материнської турботи і гідності.
29 січня шановній людині, колишній учительці, виповнився славний ювілей. Щирі привітання приймала ця миловидна жінка від заступника директора школи з навчальної роботи Людмили Фесун, від педагога-організатора Людмили Фурси і від учнів, з вуст яких лилися не просто вітальні пісні « Пісня про вчительку», «Спасибі вам, рідненькі вчителі», «Живу на Україні», а слова вдячності за вчительську працю, за тепло, за життя. Неймовірно враженими були дівчатка Ірина Пирожок, Настя Берик, Настя Горбанська, Ірина Цвєткова, Ірина Михальчук, Інна Герасімюк та Ліля Лисенко від спілкування, від зустрічі, від щирості.
З роси і води вам, шановна колего! Нехай не міліє криниця добра, хай онуки Аня і Оля, Андрій і Сергій, що проживають в Америці, частіше привозять правнучків для потіхи прабабусі. Здоров’я до ста літ, а можна і більше.
Людмила Фесун, заступник директора Базалійської ЗОШ І-ІІІ ступенів з навчальної роботи