З–поміж найбільших зимових свят чи не найвеселішим та найочікуванішим був день Андрія, 13 грудня, коли, за українським звичаєм, сільська молодь збиралася в одній хаті на так званих «великих» вечорницях, влаштовуючи там усілякі забави. Де  панує  неповторний  дух   жартів та веселих пісень, де ллється повноводною рікою мелодійна українська пісня, де парубки  силою  міряються,  а дівчата,  наче  квіточки,  мліють  від задоволення приготування вареничків та вишивання, там проходять зимовими вечорами веселі українські вечорниці. 

Останні роки національний колорит все більше набуває популярності на святах. Вся Європа захоплюється нашими неповторними стравами, традиціями, красою  природи  і  дівочої вроди.  

З метою відтворення обряду проведення вечорниць у Лисогірській загальноосвітній школі І-ІІ ступенів були проведені українські вечорниці

« Андрію, даруй нам надію!». На святі було розкрито красу обряду. Учні мали велике бажання відроджувати і оберігати народні звичаї, робити добре і мудре. Виконуючи багато пісень - «Вишиваночка», «Била мене мати березовим прутом», « Перелаз мій, перелаз», «А мій милий вареничків хоче» - душі дітей були переповнені почуттям любові до рідного краю.
Це було свято народної мудрості та свято української народної пісні, боякі ж вечорниці без неї – милої, веселої, дорогої нам з дитинства – української народної пісні.
Веселі конкурси, чарівне ворожіння,запальний таночок, смачна калита - все дарувало радість. Але особливо були до смаку варенички, які ми, дівчата, самостійно ліпили та варили.

Ірина Шведюк, голова учнівського самоврядування

Лисогірської ЗОШ І-ІІст.