На гостину до діда Ригорка
Хто не знає у Великому Лазучині діда Ригорка? Бо ж великий трудівник, доброзичлива, світла людина, і до старого, і до малого обізветься добрим словом, усміхнеться щиро. Ні на кого не має в серці злості, не нарікає на старість, хоч поламана нога, з милицею треба ходити. Хоч тяжко наробився за своє довге життя, з молодих років був майстровитим, нема в селі такої хати, яку б не будував, та й дерев’яне колесо до воза, ніхто, крім нього, зробити не міг. Ще ж в колгоспі постійно трудився, і завтоком був, і мельником в млині, доручало йому начальство такі відповідальні роботи.
То ж відзначив нещодавно Григорій Кононович Марчук своє 90-річчя. І коли ті літа набігли? Здається, все було ніби вчора – босоноге передвоєнне дитинство, злидні, голод, війна, тяжкі голодні роки після неї. Такі були часи, хто тоді розкошував, за копійки треба було в колгоспі надриватися. Та життя брало своє, у 51-ому женився, з дружиною Станіславою виростили трьох дітей – Софію, Колю та Машу, помаленьку розживалися.
11 років, як пішла у засвіт його Славка, а дід Ригорко ніяк на неї не скаже, крім «моя кохана». Ще ж додалося печалі на його душі – два роки тому сина похоронив, жив той аж у Миргороді. Добре, що у селищі цукрового заводу Софія живе, близько до батька, бо Маша – в Києві. А в Лютарівці – онучка Аня, Миколина дочка. Всього ж у діда 6 внуків та 8 правнуків.
І з усіма він ладить. І з сусідами, і з родичами, і з соціальним працівником. Таку добру натуру має.
А як потішився, коли привітала його через газету сусідка Тетяна Павлівна, а в день ювілею завітали до нього на гостину і вона, і ще багато гостей хороших! Сам голова районної ради Андрій Петринюк, начальник інформаційно-аналітичного відділу районної ради Ганна Кондратюк, Великолазучинський сільський голова Анатолій Козак, учні Великолазучинської ЗОШ І-ІІ ступенів. Ще ж працівники Філії «Рідний край» ПрАТ «Зернопродукт МХП» Людмила Баранчук та Олександр Юрчук, бо ж Григорій Кононович пайовик господарства. А ще племінниця покійної дружини Надія Петрівна, яка ним постійно опікується.
Яке гарне свято вийшло! З щирими віншуваннями, з піснями. Радів дід Ригорко, жартував, хвалив сільського голову, казав, що такий Козак – один на всю Україну, з баяном прийшов, всі разом заспівали дуже гарну пісню «Слід на землі».
Бо ж таки полишає по собі ювіляр добрий слід. То ж хай ще довго йому кує зозуля та співає соловейко, хай ще довго зустрічає росяні світанки та золоту багряну осінь!
А.Джус
