Учителю, якби не Ви
І не ім’я Ваше величне,
То хто б мене благословив
Сіяти мудре, добре, вічне?
Учителю, якби не Ви
І Вашої любові сила,
То хто б для мене світ відкрив,
Хто б дав мені для злету крила?
Учителю, якби не Ви,
То хто б тримав мене за руку,
Хто б мене впевнено повів
В отой безмежний світ науки?
Учителю, якби не Ви,
Якою б у житті я стала?
Зернята Ваші проросли,
Що Ви в душі моїй плекали.
Учителю, якби не Ви,
Ішла б навпомацки по світі...
Мій шлях життєвий освятив
Ваш промінь доброти і світла.
Учителю, якби не Ви...
Ні, я не прагну щось змінити.
Пишаюсь тим, що я, як Ви,
Маю звання високе – Вчитель!
#Інна_Крупяк, 05.10.2024
Лелеки і Горобець (казка)
Я вам хочу розказати
Одну казочку, малята.
В казці мудрість і наука,
Не пусті слова та звуки.
Здавна казка діток вчить,
Як на світі треба жить.
Отож вмощуйтесь зручненько
І слухайте уважненько.
Не за синіми морями,
Навіть десь не за горами,
А в селі – он, недалечко,
Височить гніздо лелече.
Тільки-тільки сніг розтане,
Тепло сонечко погляне,
Із країв чужих, далеких
Повертаються Лелеки.
Над селом вони кружляють,
Наче радо всіх вітають.
Голосно заклекотять,
До гнізда свого летять.
Ой, як любо в ріднім краї!
Барвами веселка грає,
Не страшні дощі та зливи
Парі люблячій, щасливій.
А у щасті та любові
Діти гарні та здорові.
Виросли Лелеченята
І батьки вже вчать літати.
Крутить колесо життя,
Не вмирають почуття.
Ось вона, лелеча доля -
Небо, крила, простір, воля.
День-за-днем минуло літо
Тепле, сонячне, привітне...
Прийшла осінь-чепурушка
В золотому капелюшку...
Та життя минає звичне -
Завірюху зима кличе.
Гніздо пора покидати,
На чужину відлітати...
Час збиратися в дорогу,
А вона важка та довга.
Стільки треба мати сили...
Лиш би витримали крила.
Полем птахи походжають,
Лелек-друзів виглядають.
Знають вони, бо ж не вперше,
Що ключем летіти легше.
Через поле навпростець
Летів собі Горобець.
Мабуть, харч якийсь шукав...
У лелек він запитав:
– Ну й чудні ви, диваки,
Не второпаю-таки:
В далечінь таку літати,
Щоб назад сюди вертатись?
Кажуть, там життя прекрасне,
В небі світить сонце ясне,
Повно їжі і води...
А що тягне вас сюди?
Ох, була би моя воля,
Я б утік із цього поля...
Довів відчай до плачу...
Та хіба я долечу?
Відповів йому Лелека:
– Згоден, жити так нелегко.
Справді, там життя безбідне,
Та в нас є щось більше – ГІДНІСТЬ!
Пам’ятай, маленька пташко:
Як би не було нам важко,
Маєш крила – вчись літати,
Гідно труднощі долати.
В рідний дім завжди вертайся,
За харчі не продавайся.
А народна мудрість вчить:
«Не все золото блищить».
Так сказали – і знялись
У ясну небесну вись.
Горобець на них дивився
І від заздрощів скривився,
Тріпнув пару раз крильми
І подався в бур’яни
Насінин собі шукати,
Бо життя любить крилатих.
#Інна_Крупяк, 29.09.2024 р.
