Погода
Теофіполь

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Деталі
Категорія: №38 від 19.09.2024 року
Перегляди: 7

Невід’ємною складовою життя є духовність, яка впродовж століть формувала національну ідентичність українців. На превеликий жаль, сьогодні важко прослідкувати весь процес становлення та розвитку парафіяльних громад, особливо сільської місцевості, через брак документальних свідчень. Особливо цьому посприяла антицерковна політика радянської влади, в результаті якої було втрачено цілий пласт надзвичайно важливих документів, також події радянсько-німецької війни, під час яких згоріло багато архівних документів.

В ході копітких пошуків, вдалося зібрати деякі документи, які стосуються церковного життя в Поляхові. Великою трудністю також є той момент, що до 1921 р. Поляхова не мала самостійної парафії, а впродовж тривалого часу була приписана до сусідніх сіл і, зрозуміло, це сприяло тому, що про Поляхову згадується поверхнево.

Про культові споруди в Поляхові відомостей небагато. Знаємо, що на старому кладовищі була дерев’яна капличка, але час будівництва не відомий. Довго стояло питання про час будівництва храму, яким він був? Хто його збудував? Після п’яти років пошуків, опрацьовуючи клірові відомості, вдалося віднайти дату зведення храму Успіння Пресвятої Богородиці. В кількарядковому описі читаємо: “кладовищна церква побудована 1867 року з благословення колишнього Архієпископа Антонія власним коштом тамтешніх парафіян. Будівля кам’яна, всередині розмальована. Іконостас в ній розмальовано гарно. Богослужіння в ній бувають на храмове свято та дні суботні”. Поки що це єдиний опис церкви у Поляхові, який ми маємо. Водночас виникли інші проблеми, частина старожилів згадувала, що храм був дерев’яний на кам’яному фундаменті, а частина, що кам’яний. У втраченому в 1944 р. у фондах ДАЖО документі за 1911 р. містилася інформація про видачу соборної книги на будівництво церкви в Поляхові, яка могла б відповісти на питання: чому у Поляхові в 1911 р. будували церкву, якщо церква 1867 р. була кам’яною? Чи не йшла мова про капітальний ремонт храму? Очевидно, на ці питання найближчим часом відповідей ми не знайдемо.

Деталі
Категорія: №38 від 19.09.2024 року
Перегляди: 11

Зі святом вчора нас усі вітали,

Посипалася дітвора до школи.

А нині страшно нам болить Полтава,

Втопились барви вересня у горі....

Ми вчора посміхалися, раділи,

Більш-менш були щасливі всі, здається...

Та коршун смерті знов розправив крила

І пхає гострі кігті десь до серця.

Деталі
Категорія: №38 від 19.09.2024 року
Перегляди: 16

А я ж ніколи не пишу без причини. Без факту. Так і цього разу. Підштовхнули. Мовчати не можу. Я не поет і не прозаїк. Не шукаю слави і не чекаю похвали. Пишу про те, що мене дуже болить.

Роблю щось, хоч чуть-чуть, щоб насолити ворогу, диким оркам, кацапам. Вношу якусь малюсіньку лепту, щоб підтримати наших захисників.

Судите. Я не ображаюсь, бо не знаєте, що робите. Судите, не розібравшись. В нас так зазвичай – не розібравшись. (І Сашу вивезли з «Січі» – не розібравшись).

Я і сама розумію, що трохи недолуго. Що заставило мене написати цю пісню – «На горбочку»?

Деталі
Категорія: №38 від 19.09.2024 року
Перегляди: 14

Як директор спортивного комплексу ПрАТ «Теофіпольський цукровий завод, як тренер з гирьового спорту та важкої атлетики, завжди радію, коли зі своїми вихованцями виїжджаємо на змагання. Бо це дуже важливо для професійного та емоційного зростання юних спортсменів. Треба, щоб вони бачили, як виступають інші, як перемагають, розуміли, що лише наполеглива праця, постійні тренування можуть принести здобутки.

І от нещодавно в місті Городок Хмельницької області відбувся чемпіонат області з важкої атлетики серед юнаків та дівчат віком 13-15 років. Участь у ньому взяли вихованці нашого відділення важкої атлетики Вероніка Левина та Артем Скорий. А навчаються вони обоє у Теофіпольському ліцеї № 2.

Вероніка займається цим видом спорту вже рік. Тренування проходять тричі на тиждень по дві години. І ціле літо, хоч були канікули, вона також займалася. Дуже цілеспрямована та відповідальна дівчинка. І от вона посіла перше місце з сумою двох вправ (поштовх та ривок) у 77 кілограмів. Як краща спортсменка, відібрана на чемпіонат України, який пройде незабаром у місті Устя Закарпатської області. Надіємося, що і там, вже на такому високому рівні, виступить успішно.

Деталі
Категорія: №38 від 19.09.2024 року
Перегляди: 18

Триває ця страшна, кривава війна. І небайдужі люди в тилу продовжують вносити свою частку у перемогу, хто як може. Хто  донатить, підтримує збори, а збори постійні – то на колеса, то на дрони, то на портативні зарядні станції, то на автомобілі, тепловізори. Хто закупляє все це сам, є такі люди. А хтось бере участь в акціях по збору продуктів, які організовує Гуманітарний штаб Теофіпольщини на підтримку Збройних Сил України.

Тож продовжуємо звітувати про його роботу, вже за минулий тиждень. Знову відбулися збори овочів та інших продуктів довготривалого зберігання у Великому Лазучині, Бережинцях та Рідці. У Великому Лазучині знову закликав своїх земляків до збору голова штабу Анатолій Козак. А в Бережинцях та Рідці збір організував представник штабу Микола Тимощук.

– Знову люди віддавали те, що виростили, переробили – каже Анатолій Козак, – І назбиралося – картопля, цибуля, морква, столові буряки, закрутки. Так само й в Рідці та Бережинцях. Бо такі наші люди, віддають, бо знають, що все треба нашим бійцям, бо хочуть чогось домашнього.

У суботу, 14 вересня, завантажили тонну продуктів у вантажний бус Анатолія Козака, разом з ним у Тернопіль до Володимира Мосейка вирушили Василь Гандовський та Микола Тимощук, бо якраз на схід мав відправлятися вантаж.