Погода
Теофіполь

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Деталі
Категорія: №28 від 11.07.2024 року
Перегляди: 76

Йде війна, російська федерація посилює обстріли українських міст, атакує об’єкти цивільної інфраструктури, вчиняє воєнні злочини, вбиває мирне населення – дітей, жінок, стариків. Надзвичайно складна ситуація в Харкові, благодійні фонди, які опікуються закладами соціальної сфери, просять про допомогу. Загострення бойових дій відбувається по всій лінії зіткнення. І нашим бійцям-землякам, і не тільки, потрібна допомога.

Тож Гуманітарний штаб Теофіпольщини, єдиний потужний волонтерський центр у громаді, продовжує збір продуктів довготривалого зберігання.

Напружено працюють активісти штабу – його голова Анатолій Козак, заступник Василь Гандовський, Микола Тимощук. Впродовж минулого тижня чи не щодня виїжджали у села, спілкувалися з жителями, забирали те, що люди віддавали.

Постійно відгукуються на запити штабу жителі Борщівки, ініціативу проявляють волонтери Майя Пейда та Ярослава Островська. От зібрали кошти та закупили два газових балончики, на них можна приготувати їжу. А ще люди з цього села надали продукти, закрутки та солодощі.

Деталі
Категорія: №28 від 11.07.2024 року
Перегляди: 100

В неділю, 7 липня, святкував свій почесний ювілей колишній голова Теофіпольського районного суду Іван Савич Стецюк

Де взялися ці 75? Як пролетіли? Як змахнули крилом та тужливо закурликали в далині?

Ніби вчора малим сиротою (адже батько помер, коли Іванкові не виповнилося і року) пішов у Гаврилівську школу, яку закінчив у 1966 році. У 1970 році закінчив Грушківецьку сільгоспшколу та здобув освіту бухгалтера, після чого працював у колгоспі, в Теофіпольському райвідділі статистики, відслужив у армії у Кишиневі (до сьогодні йому пахнуть молдавські сади, бо з того часу більше ніколи не куштував таких солодких яблук та запашних груш), працював у Гаврилівській сільській раді. Після закінчення юридичного факультету Львівського університету ім Івана Франка, працював нотаріусом у Теофіпольській державній нотаріальній конторі . Мабуть, це був найважчий час у його житті, бо і в зливу, і в заметіль мав пішки долати шлях від Медисівки до Караїни, щоб піймати якийсь транспорт та добратися на роботу, скільки разів він промокав до нитки, та промерзав до кістки – не злічити.

Деталі
Категорія: №28 від 11.07.2024 року
Перегляди: 89

Люди, яких болить ця страшна війна, говорять про це, як можуть, підтримують наших мужніх захисників. Інакше не можуть. Бо вони там, на нулю, щомиті ризикують своїм життям. За кожного з нас. Почув я від знайомих про те, що вони відгукнулися на запит військових з Сумщини, яким вкрай потрібні старі автомобільні ремені безпеки.

Щоб зробити з них ноші для транспортування поранених та двохсотих. Бо їх треба якось з поля бою доправити до автомобіля чи БМП.

І от я, як автомобіліст з великим стажем, вирішив долучитися до цієї страви. Найперше, що зробив, приготував свої – спочатку видалив метелеві елементи, виправ та висушив полотно ременів. Почав обдзвонювати своїх друзів та знайомих. І відгукнулися небайдужі, дуже дякую цим чоловікам – з Базалії, Волиці, Теофіполя, Новоставець та Турівки, а також з Довгалівки, що на Білогірщині. Передали мені їх, до деяких довелося самому їздити, знімати. А далі вдома прати та сушити. Та нічого, зате вже я відіслав нашим хлопцям 24 ремені. Сам би я нічого не зміг, а так, згуртувавшись, щось добре можна зробити.

Деталі
Категорія: №28 від 11.07.2024 року
Перегляди: 85

Вже стало традицією, що у батьківську суботу священник В’ячеслав, настоятель нашого храму Івана Богослова, закликає приносити такі пожертви, які довго зберігаються, тобто, їх можна відправити наших захисникам на передову.

Тож в останню батьківську суботу ми, прихожани храму села Ільківці, так і зробили. Купували та принесли печиво, м’ясні та рибні консерви, мівіну, крупи, чай, каву, соки та цукерки. Хто приносив більший пакет, хто менший, разом зібралося багатенько всього. Бо на батьківську суботу приходить чимало людей, бо треба поминати своїх батьків, свій рід. Бо ми – люди.

Разом з отцем В’ячеславом ми помолилися за упокій померлих родичів, а також за загиблих у цій кривавій війні, за Героїв. Не знаємо хто, але ж хтось у пакети вклав два аркуші паперу. На одному було написано «Рідненьким ЗСУ», на другому – «Ворогам-злодіям – смерть!».

Деталі
Категорія: №28 від 11.07.2024 року
Перегляди: 112

Продовжуємо збір матеріалів для написання історії Теофіпольської середньої школи. Просимо ділитися спогадами, артефактами та фото-документами.

8 березня цього року виповнилося б 95 років від дня народження вчительки математики Євдокії Андріївни Поліщук. Вже дванадцять років минуло, як пішла засвіти ця мудра жінка. Теофіпольська середня школа № 1 завжди збирала у своїх стінах високоморальних, прекрасних фахівців, саме про такого педагога хочу нагадати жителям громади. На важкі роки припали її дитинство і юність. З родини хліборобів, які мали свої земельні угіддя поблизу Теофіполя ( Сабашова долина), Євдокія Андріївна в післявоєнні роки успішно закінчила нашу школу. Далі вирішила поступати до Львівської політехніки. У дерев’яних черевиках, змайстрованих її батьком, поїхала вона до Львова. Намучивши ноги, врешті пішла здавати документи босоніж ( у другій половині 40-их рр. ХХ століття таке траплялося часто.) Нині покійна вчителька німецької та англійської мови Лавриненко Клавдія Яківна згадувала, як її дивували старшокласники, які приходили до школи переважно босі. Із навколишніх сіл протоптаними стежками учні щодня приходили до школи чистенько вбрані, проте босоніж.