Погода
Теофіполь

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Деталі
Категорія: №13 від 28.03.2024 року
Перегляди: 147

Є ще одна добра новина: в Новоставцях вже два місяці працює ще одна волонтерська група, яка готує та відправляє посилки з домашніми стравами бійцям-землякам. Організувала її ветеринарний фельдшер Теофіпольської ветеринарної дільничної лікарні Оксана Таранська.

Чому я це зробила? – розказує Оксана Михайлівна, – бо з наших Новоставець та Кривовільки на фронт призвали 40 хлопців, залишилося вже 35. І не всі рідні можуть їм постійно посилати щось смачненьке, домашнє, бо на це треба продукти, головне – м’ясо. Зрозуміло, що всі бійці, які там, на передовій, захищають нас, всі – наші. Але мені хочеться, щоб в першу чергу наші посилки отримали земляки – з Новоставець, Кривовільки, Човгузова, Теофіполя. Хай ще їм хтось присилає, сам же ніхто не їсть, з побратимами посмакували день-два, і – нема. Тож я дуже рада, що мене підтримали люди і ми створили ще одну таку волонтерську групу. Дякую дівчатам, які працюють зі мною – Наталії Гальчак, Валентині Магдійчук, Людмилі Денисюк, Олені Патлай, Любові Чернишенковій, Антоніні Ткачук, Жанні Довжук, Любові Данік. Як вирішилася справа з продуктами: люди з нашого села знесли – муку, олію, яйця, цукор. Дуже допоміг нам директор СГВК «Олійники» Василь Демчук, надав нам олію, сіль, а крупи та муку – мішками. У Приватбанку я відкрила рахунок на картку, небайдужі люди донатять, хто скільки може. Більшість з цих людей отримують мінімальну зарплату, але роблять донати. Дуже їм дякую, це мої колеги з Теофіпольської ветеринарної дільничної лікарні на чолі з Павлом Федоровичем Шевчуком, працівники лабораторного відділення (колишня санстанція), дитячого садочка «Бджілонька». На ці кошти ми закупляємо м’ясо, за розуміння дякую власникові магазину Ігореві Безкоровайному, Аллі та Володимиру Казюкам. А Раїса Дмитришина з Коров’єго надала нам цілу свиню. Підтримують прихожани нашого Новоставецького храму Православної Церкви України, отець Дмитро з матушкою Оленою, вдова загиблого бійця Володимира Щура Людмила, батьки загиблого бійця Богдана Окаєвича Майя та Василь, працівниця Ощадбанку Ніна Таранська, Ніна Маринюк, Людмила Фесун, Людмила та Степан Денисюки.

Деталі
Категорія: №13 від 28.03.2024 року
Перегляди: 159

Живемо ми у маленькому селі Гаївка. Колись була в нас і восьмирічна щкола, потім початкова, і свій фельдшерський пункт, і клуб, і бібліотека. І людей було кілька сотень. Та щороку населення у селі зменшувалося, молоді шукали кращого життя у містах, бо там робота, комфортніші умови проживання. І так потроху ставало в нашому гарному селі з трьома широкими прямими вулицями все менше та менше людей.

Спочатку закрили початкову школу, далі фельшерський пункт, сільський клуб та бібліотеку. Живуть тут тепер в нас в основному пенсіонери. Є трохи сімей середнього та молодшого віку, але їх мало. Тож нема в нас нічого, лише один магазин та церква. А ми, старші люди, вже не маємо здоров’я. Відробили його, хто в колгоспі, на інших роботах, а хто у власному господарстві. Бо треба було якось виживати.

Раз на тиждень, у вівторок, на власному автомобілі приїжджає до нас фельдшер Шибенського фельдшерського пункту Надія Володимирівна Романюк. Дали її таке навантаження, хоч у Шибені працює вона на 0,75 ставки. Вона – наша рятівниця, виглядаємо її, як ясне сонечко. Бо привітна, доброзичлива, ставиться до нас, як до рідних людей. Прийде у приміщення медпункту, і хоч тут холодно, опалення відключене, обстежить, розпитає, зробить медичні маніпуляції, поміряє тиск, зробить ін’єкції, з першого разу попаде у вену, привезе ліки, розкаже, як їх приймати. Бо ж ще й веде аптеку, працює за програмою «Доступні ліки». А хто прийти не може, приходить до того додому. Кому треба, то викличе «швидку допомогу». Буває і таке, коли працює в Шибені, і хтось викликає в Гаївку, то приїжджає на виклик.

Деталі
Категорія: №13 від 28.03.2024 року
Перегляди: 494

14 березня в Україні вшановують добровольців – людей, які не були військовими за професією, але в критичний для держави момент без повісток чи примусу, добровільно «поставили на паузу» своє попереднє життя й узяли до рук зброю, щоб захистити країну.

З цієї нагоди, з 11 по15 березня у нашому Святецькому ліцеі пройшов тематичний тиждень «Доброволець – взірець патріотизму». Звісно, ми до цього посилено готувалися, знайшли інформацію про добровольчий рух, продумали, якими заходами насичити кожний день тижня, аби він торкнувся сердець наших вихованців, наповнив їх почуттями поваги та гордості за безстрашних, мужніх, незламних захисників України – бійців-добровольців.

Так, учні 1 класу виготовляли листи-малюнки для наших захисників, це було дуже зворушливо, хлоп’ята та дівчатка писали, малювали те, що хотіли висловити воїнам – щоб повернулися у рідні домівки живими та здоровими, щоб здобули таку довгождану перемогу. Старші учні ліцею виготовляли патріотичні долоньки, на яких прикріплювали сердечка в знак любові, поваги та вдячності до наших доблесних Збройних Сил України. Учні 7 класу разом із класним керівником Іванною Мушинською виготовили «Плакат вдячності».

Деталі
Категорія: №13 від 28.03.2024 року
Перегляди: 141

Це знову про відправлення вантажів для бійців Збройних Сил України від Гуманітарного штабу Теофіпольщини. Адже 22 березня, минулої п’ятниці, бус з продуктами виїхав у Запорізьку область. Відбулося це на прохання нашого земляка, офіцера ЗСУ, всім відомого Володимира Пожалюка з Турівки. Туди був передислокований бойовий підрозділ, де він служить.

Хто поїхав, чий бус, хто супроводжував вантаж: знову, вже вдруге, своїм бусом поїхав Олег Славецький з Великого Лазучина, а супроводжуючим був представник штабу, голова ветеранських організацій сіл Лідихівка та Заруддя Володимир Яцюк.

Ось що нам розказав Володимир Валерійович:

– Вночі на суботу ми вже були на місці. Зранку у цьому селі, не буду його називати, бо це вже прифронтова зона, ми розвантажилися. Що ми хлопцям привезли: картоплю, цибулю, столові буряки, капусту, яблука, крупи, макарони, чай, печиво, закрутку, квасину. А ще смачні домашні страви від волонтерської групи Галини Лепетун з Колок та від волонтерської групи Наталії Гонюк та Олени Глов’юк з Новоставець. Все це ми розклали по коробках-міксах, щоб бійці отримали всього потроху. А ще привезли ми набори інструментів для ремонту бойової техніки, бо ж вона зазнає пошкоджень, ламається. Її ж одразу треба поремонтувати. А як їхали вже назад, через Умань, то там зустрілися з нашим земляком з Великого Лазучина Василем Штокайлом. Якраз він тут був на навчанні, а весь час він воює на Донецькому напрямку. Передали йому передачу від однокласника та гостинець від нашого штабу. Всього ж ми у цю поїздку привезли понад півтора тонни продуктів.